З'ясовано, що у хворих які перенесли інфаркт міокарду (ІМ) існує зв'язок розвитку життєнебезпечних шлуночкових порушень ритму (ШПР) з рівнями ангіотензину II, альдостерону, передсердного натрійуретичного гормону та норадреналіну в плазмі крові. Вперше встановлено, що підвищення вмісту в плазмі крові ангіотензину II і норадреналіну, а також альдостерону та передсердного натрійуретичного гормону є фактором ризику розвитку епізодів шлуночкової тахікардії та фібриляції шлуночків у строки відповідно до 15 - 18-ти днів і до 6 - 8-ми місяців від початку ІМ. На підставі даних проспективного спостереженння розроблено й обгрунтовано критерії вибору ефективних підходів до корекції та запобігання розвитку життєнебезпечних ШПР. Встановлено більш високу ефективність і достатню безпеку використання в купірованні епізодів стійкої мономорфної ШТ у хворих, які перенесли ІМ, доз аміодарону більш 1 200 мг/добу порівнянні з його більш низькими дозуваннями.

  Скачати повний текст