Досліджено аспект характеристики стану запалення у хворих на гострий коронарний синдром (ГКС) без стійкого підйому сегмента ST на електрокардіограмі (ЕКГ) з використанням лабораторно-біохімічних методів дослідження. Вивчено клінічну інформативність маркерів запалення, вплив на них лікування. На підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження 284-х хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС), з'ясовано мінімальний ступінь прояву запалення за даними маркерів у пацієнтів зі стабільною стенокардією напруги та максимальний - у хворих на гострий інфаркт міокарда (ІМ) з підйомом сегмента ST на ЕКГ. Вірогідно нижчу інтенсивність запалень у порівнянні з хворими на гострий ІМ без підйому SN спостережено у пацієнтів з гострим ІМ без підйому ST. Установлено, що абсолютні величини показників маркерів запалення у пацієнтів з ГКС перевищують їх рівень у хворих зі стабільною стенокардією. На підставі ретроспективного аналізу результатів лабораторно-біохімічного обстеження пацієнтів установлено, що у хворих на ГКС, які у госпітальному періоді мали ускладнення, величини показників маркерів запалення на момент госпіталізації були вірогідно вищими у порівнянні з пацієнтами, які не мали ускладнень. За цього величина показників маркерів запалення у хворих з заключним діагнозом "інфаркт міокрада без підйому ST" перевищувала аналогічні показники пацієнтів з заключним діагнозом "нестабільна стенокардія". Установлено, що визначення рівня маркерів запалення під час госпіталізації хворих на ГКС має прогностичне значення. З'ясовано, що значно підвищений початковий рівень показників, що відображає інтенсивність запалення, є прогностично несприятливим. Найбільшу діагностичну та прогностичну значущість має показник концентрації у крові пацієнтів C-реактивного білка (CРБ). У хворих, що на момент гопіталізації мали високий ступінь прояву запалення (за даними маркерів) у подальшому - у госпітальний період протягом 12-ти місяців після розвитку ГКС спостережено ускладнення. Характер перебігу госпітального періоду визначає показник швидкість осідання еритроцитів, розвиток ускладнень протягом 12-ти місяців - концентрація у крові фібриногену. Установлено, що хворі на ГКС без підйому ST, у яких згодом виявлено вогнищеве ураження міокарда, мають вірогідно більш значний рівень у крові СРБ на момент госпіталізації (у перші 72 год розвитку хвороби), ніж у пацієнтів з нестабільною стенокардією. Тому визначення концентрації CРБ у крові хворих на ГКС може бути використано як додатковий діагностичний критерій гострого ІМ. Зниження показника концентрації фібриногену в крові пацієнтів з ГКС під впливом симвастатиту відображає зменшення інтенсивності запалення, що призводить до більш сприятливого перебігу хвороби, зменшення частоти ускладнень впродовж 12-ти місяців. На підставі даних оцінювання показника концентрації CРБ у крові хворих виявлено зменшення ступеня прояву запалення, яке було більш значним у пацієнтів, що одержували дальтепарин, у порівнянні з нефракціонованим гепарином. Відзначено, що зниження інтенсивності запалення супроводжувалося зменшенням частоти розвитку ускладнень у перші три місяці розвитку ГКС.

  Скачати повний текст