Досліджено історію виникнення та розвитку техніки тигельного, газополуменевого та електродугового напилювання покриттів з метою відтворення цілісної картини її удосконалення. Висвітлено вплив на розвиток даної технології досягнень у галузі механічної обробки матеріалів, визначено її роль серед іншої техніки покриттів, проаналізовано закономірності становлення та тенденції подальшого розвитку. Розроблено концепцію появи удосконалення напилених покриттів, що базується на твердженні, що історичні та економічні потреби на певному етапі технічного розвитку суспільства викликають трансформацію відомої з доісторичних часів техніки розпилення розплавлених металів у техніку напилення покриттів. Розроблено періодизацію техніки напилення покриттів, розглянуто факти, що мають відношення до її становлення, показано внесок деяких вітчизняних і зарубіжних учених, зокрема С.Терстона, М.Шоопа, Е.Морф, Є.М. Лінника, М.В.Катца, Є.В.Антошина, К.П.Савінкова у поліпшення даної техніки. Виявлено причини, що визначають механізми еволюції досліджуваного науково-технічного напрямку, одного з пріоритетних для вирішення завдань інженерії поверхні. З'ясовано подальші перспективи розвитку технології газотермічного напилення. Розглянуто шляхи становлення напилених покриттів у історичному контексті розвитку суспільства, зафіксовано досягнуті результати та показано особливості техніки тигельного, газополуменевого та електродугового напилювання у кожний історичний період. На підставі створення абстрактно-формальної схеми її вивчення узагальнено існуючий досвід застосування газотермічних покриттів на фундаментальні рівні.

  Скачати повний текст