Подано філософську концепцію знання як цілісної інтелектуальної форми, що репрезентує буття для свідомості. Аргументовано необхідність розвитку епістемології як філософської теорії знання на відміну від західних епістемологічних студій, що подають епістемологію як метатеорію наукового знання, тобто як інструментальну науку. Детально проаналізовано знання в аспектах: екзистенціальних особливостей становища людини в світі; соціального відношення; структури образу як вихідної одиниці людини в світі та базової одиниці знання; вихідних компонентів знання в його зв'язках з пізнавальними процесами. Розглянуто знання у трикомпонентній будові (наданості, конструктивності, смисловому компоненті) та як форму і результат активної конструктивної діяльності людської свідомості стосовно видобування універсуму людського бачення дійсності, в якому провідну роль грають смислові орієнтири, іманентні природі свідомості та фундаментальні за значущістю. Через них знання постає органічно вписаним до культурно-історичного процесу. Висвітлено аспекти зв'язку епістемології з культурними та історико-філософськими традиціями.

  Скачати повний текст