Досліджено питання духовної зумовленості витоків оперної вокальності та самого змісту оперних творів. Зазначено, що сучасні відомості про притаманість візантійській традиції Вселенської церкви використання співу кастратів, установлення у сучасному творчому обігу посилань на літургійну драму - християнську містерію, яка історично передувала саме оперному театру та сприймається як оновлена оперна концепція (опери-містерії Б. Бріттена, О. Мессіана, К. Шокхаузена), та інші чинники дають змогу стверджувати щодо християнсько-містеріальних джерел оперності, на базі яких традиційне, раціоналістично вибудоване музикознавство абстрагувалося, відстоюючи художньо-самодостатні засади музики. Запропонована думка щодо світської природи опери в логічній послідовності спрямована на відсторонення від містики музичного єства, що є невід'ємною стороною художнього вираження в цілому та потребує спеціального розгляду й узагальнення відповідних спостережень. Розкрито причетність оперної вистави та композиції до духовно-церковних витоків з посиланням на ознаки містеріальності, що відзначили історичний початок оперного шляху в римській школі у безпосередньому продовженні концепції літургійної драми та містерії-гри християнської візантійської традиції. Розглянуто опери XVII - XX ст., в яких ознаки містеріального дійства достатньо виражені (твори С. Ладі, А. Скарлатті, М. Глінки, Р. Вагнера, М. Римського-Корсакова, Ф. Шрекера, О. Мессіана), а також оперні твори, в яких містеріальність є драматургічною складовою.

  Скачати повний текст