Міняйло Д.Г. Забезпечення та захист прав осіб з інвалідністю за договором перевезення пасажира. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право». – Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2023.Концепт сучасного приватного права ґрунтується на визнанні прав і свобод людини, забезпеченні їх здійснення та захисту в усіх сферах людського буття. Однією з його основоположних засад є принцип рівності та недискримінації, яка наразі змістовно наповнюється положеннями рівності прав і свобод людини, а також рівних можливостей їх здійснення. У сфері забезпечення прав осіб з інвалідністю ця засада трансформувалася в концепцію інклюзії, яка ґрунтується на соціальній моделі інвалідності і передбачає підтримку особи з інвалідністю, її задіяння у всі сфери людського буття, а в транспортній сфері конкретизувалася в парадигму безбар’єрності та доступності транспортної послуги для таких пасажирів. Нажаль, її впровадження в акти транспортного законодавства відбувається повільно, здебільшого під впливом євроінтеграційних процесів та адаптації національного транспортного законодавства до законодавства ЄС у сфері діяльності транспорту та захисту прав пасажирів на різних видах транспорту, притому, здебільшого, вибірково. Це погіршилося з війною РФ проти України.Апріорі, перевезення пасажирів різними видами транспорту є одним із способів здійснення людиною права на свободу пересування. Ці перевезення вчиняються на підставі договору перевезення пасажира та обов’язку держави як складової її соціальної політики. Оскільки перевізниками є підприємці і держава не завжди виконує свої зобов’язання, то правове становище пасажира як слабкої сторони такого договору, потребує деталізації нормативного його забезпечення як рівного учасника цивільних відносин, хоча б на рівні гарантованих місць для таких пасажирів. Проблема правового становища пасажира з інклюзивністю полягає у тому, що потреба забезпечення їх прав та можливостей їх здійсненні конфліктує з правами інших пасажирів. Принаймні, відмова від вказівки пріоритетних місць для них є вкрай нерозумною. В Національній стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року, схваленої Розпорядженням КМУ від 14.04.2021 р. № 366-р., хоч і було сформульовано принципи безбар’єрності та доступності, проте, упущено забезпечення доступності транспортної інфраструктури, інформації про специфіку такої транспортної послуги та надавану допомогу у її здійсненні; доступності пріоритетності для осіб з іклюзивністю (не лише з вадами руху, зору та слуху), а не лише маломобільної групи населення. Позитивізм, що притаманний національній правовій системі, в визначенні та забезпеченні охорони прав пасажирів з інвалідністю потребує не лише визнання їх прав, але й їх нормативного закріплення на рівні елементів механізму їх правового регулювання, балансування з публічними способами та засобами закріплення гарантій здійснення прав, їх охорони та захисту. Наразі суб’єктивні права пасажирів з інвалідністю та обмеженою рухливістю за транспортним законодавством України є специфічними на різних видах транспорту та містить лакуни і невідповідність з відповідним правом ЄС та верховенством права. Ці права є декларативними і навіть популістськими та не забезпечені гарантіями їх здійснення. Вибіркове їх забезпечення обов’язками перевізника не передбачає для нього дієвих негативних наслідків, зокрема щодо невиконання чи неналежного виконання своїх ліцензійних зобов’язань, про що свідчать численні конфлікти при їх інтерпретації представниками таких перевізників. Охорона та захист прав інклюзивних пасажирів, попри визначення їх правового статусу на загальному рівні (на основі принципів рівності та недискримінації, закріплених Конституцією України та міжнародними актами), орієнтований на обмеження, деталізовані чинним транспортним законодавством, яке ж вкрай анахронічним. Тож чи не єдиним способом захисту прав пасажирів з інвалідністю та обмеженою рухливістю є компенсація моральної шкоди на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» і виключно з питань, не врегульованих актами транспортного законодавства,що є оціночною категорією та свавільно визначається судом.Такий стан забезпечення та захисту прав пасажирів з інвалідністю та обмеженою рухливістю провокує латентних їх цих правопорушень, а судова практика обмежується задоволенням вимог про відшкодування моральної шкоди у випадку відмови у перевезенні пільгової категорії пасажирів. Тож існує об’єктивна потреба формування наукових підходів до вирішення цих питань на різних видах транспорту.У дисертації розроблено нові теоретичні положення до вирішення питань забезпечення та захисту прав пасажирів з інвалідністю за договором перевезення та внесено пропозиції з удосконалення чинного законодавства України.В результаті проведеного дослідження сформульовані окремі , на наш погляд, положення наукової новизни та практичних рекомендацій...^UChanged by D.G. Ensuring and protecting the rights of persons with disabilities under the passenger transportation contract. – Qualifying scientific work on manuscript rights.Dissertation for the Doctor of Philosophy degree in specialty 081 "Law". – Zaporizhia National University, Zaporizhia, 2023.The concept of modern private law is based on the recognition of human rights and freedoms, ensuring their implementation and protection in all spheres of human existence. One of its fundamental principles is the principle of equality and non-discrimination, which is currently meaningfully filled with the provisions of equality of human rights and freedoms, as well as equal opportunities to exercise them. In the field of ensuring the rights of persons with disabilities, this principle was transformed into the concept of inclusion, which is based on the social model of disability and provides for the support of a person with a disability, his involvement in all spheres of human existence, and in the field of transport, it was concretized into a paradigm of barrier-free and accessible transport services for such passengers. Unfortunately, its implementation in the acts of transport legislation is slow, mostly under the influence of European integration processes and adaptation of national transport legislation to EU legislation in the field of transport activities and protection of the rights of passengers on various types of transport, moreover, mostly selectively. This worsened with the Russian Federation's war against Ukraine.A priori, the transportation of passengers by various modes of transport is one of the ways in which a person can exercise the right to freedom of movement. These transportations are carried out on the basis of the passenger transportation contract and the obligation of the state as a component of its social policy. Since the carriers are entrepreneurs and the state does not always fulfill its obligations, the legal position of the passenger as a weak party to such a contract requires detailed regulatory support for him as an equal participant in civil relations, at least at the level of guaranteed seats for such passengers. The problem of the passenger's legal position with inclusiveness is that the need to ensure their rights and opportunities to exercise them conflicts with the rights of other passengers. At the very least, refusing to indicate priority places for them is extremely unreasonable. Although the principles of barrier-free and accessibility were formulated in the National Strategy for the Creation of a Barrier-Free Space in Ukraine for the Period Until 2030, approved by the Decree of the CMU of April 14, 2021, No. 366, the provision of the accessibility of the transport infrastructure was omitted , information about the specifics of such a transport service and the assistance provided in its implementation; availability of priority for persons with inclusivity (not only with disabilities of movement, sight and hearing), and not only the population with reduced mobility. Positivism, inherent in the national legal system, in determining and ensuring the protection of the rights of passengers with disabilities requires not only the recognition of their rights, but also their normative consolidation at the level of elements of the mechanism of their legal regulation, balancing with public ways and means of securing guarantees of the exercise of rights, their protection and protection Currently, the subjective rights of passengers with disabilities and reduced mobility under the transport legislation of Ukraine are specific to different types of transport and contain gaps and inconsistencies with the relevant EU law and the rule of law. These rights are declarative and even populist and are not provided with guarantees of their implementation. The selective provision of them by the carrier's obligations does not foresee effective negative consequences for it, in particular regarding non-fulfillment or improper fulfillment of its licensing obligations, as evidenced by numerous conflicts in their interpretation by representatives of such carriers. The protection and protection of the rights of inclusive passengers, despite the determination of their legal status at the general level (based on the principles of equality and non-discrimination enshrined in the Constitution of Ukraine and international acts), is focused on the restrictions detailed in the current transport legislation, which is extremely anachronistic. Therefore, almost the only way to protect the rights of passengers with disabilities and limited mobility is compensation for moral damage on the basis of the Law of Ukraine "On the Protection of Consumer Rights" and exclusively for issues not regulated by acts of transport legislation, which is an evaluative category and is arbitrarily determined by the court.Such a state of ensuring and protecting the rights of passengers with disabilities and limited...