З використанням сучасних об'єктивних методів електроміографічних і біомеханічних досліджень за певних станів фізіологічної активності тварин вивчено механізми функціонування скелетних м'язів тварин різних видів та встановлено, що скелетні м'язи виявляють свою активність не за умов скорочення, а під час розтягнення. На підставі великої кількості порівняльно-анатомічних даних за різних рівнів структурної організації м'язово-скелетних елементів розроблено нову концепцію причин і механізмів становлення м'язово-скелетної системи та з'ясовано закономірності її розвитку у онто- та філогенезі. За цього суть концепції полягає у тому, що формування м'язово-скелетних елементів, їх ріст, трансформація, диференціація та функціонування відбуваються за умов ранніх стадій зародкового періоду до старості, під постійним впливом сил гравітації та біомеханічних факторів на розтягнення, а не скорочення. Базуючись на засадах біомеханічної концепції, уперше зроблено спробу показати провідне значення соматичних м'язів у механізмах виникнення та подальшого становлення антигравітаційних пристосувань не тільки м'язової тканини, але й всієї м'язово-скелетної системи в цілому. З використанням розробленої біомеханічної, функціонально-трансформістської концепції здійснено ревізію основних понять та поглядів щодо процесів інтеграції, диференціації, трансформації, редукції, фізіологічного тонусу: критеріїв гомологізації.

  Скачати повний текст