Дисертацію присвячено клінічній оцінці фізичних методів діагностики та лікування уражень езофагогастродуоденальної зони (ЕГДЗ) у хворих на хронічний гломерулонефрит (ХГН). Визначено, що у більшості хворих на ХГН езофагогастродуоденопатії (ЕГДП) розвиваються на тлі ХГН, у 17% хворих - передують йому, а їх частоту і характер зумовлено стадією, перебігом й активністю основного захворювання. Терапію даних уражень слід проводити з урахуванням усіх патогенетично значимих екзо- та ендогенних чинників (генетичні маркери, показники гуморальної регуляції, тип особи, гіпертензія, інвазія H. Pylori, радіаційне опромінення тощо). Опрацьовано способи диференціальної діагностики первинних і вторинних ЕГДП. З метою раннього виявлення уражень ЕГДЗ у хворих на ХГН за наявності протипоказань до інвазивних методів діагностики створено комплекс неінвазивних фізичних скринінг-методів, який включає іридологічне, електропунктурне, аурально-емісійне, сонографічне, дерматогліфічне, цитобіофізичне дослідження. У хворих на ХГН з катаральними, ерозивними, виразковими ураженнями слизової оболонки ЕГДЗ і наявністю рефлюксної хвороби доцільним є використання комплексів фізичних методів лікування (резонансна та інформаційно-хвильова терапія, програмний гемодіаліз, ентеросорбція).

  Скачати повний текст