Визначено особливості клінічного перебігу та ендокринологічні, імуногістохімічні й ехографічні характеристики двох типів лейоміоми матки - з переважанням фіброзного та м'язового компонента у жінок пізнього репродуктивного віку. Показано роль психологічної дезадаптації у розвитку лейоміоми матки. Обгрунтовано необхідність психостабілізуючої терапії у лікуванні даної патології. Виявлено фактори ризику розвитку лейоміоми матки, серед яких особливу увагу приділено високій частотності штучних абортів і тривалому застосуванню внутрішньоматкової контрацепції. Проведено комплексне дослідження особливостей гормонального гомеостазу, макро- та мікроскопічної морфологічної структури пухлин з переважанням м'язового або сполучнотканинного компонентів. Виявлено більшу частоту експресії імуногістохімічних маркерів: антигена ядер проліфірувальних клітин, канцероембріонального антигена та пролактину в "м'язових" пухлинах, що свідчить про більшу потенційну можливість дійсної проліферації та малігнізації даного типу лейоміоми. Визначено ехографічні особливості локалізації, структури та регіонарної гемодинаміки лейоміом різного типу, які свідчать про більш розвинену васкуляризацію "м'язових" лейоміом. Виявлено клінічні, ультразвукові та доплерографічні критерії різних гістотипів лейоміом, на базі яких обгрунтовано диференційований підхід щодо вибору методу лікування даної патології з метою максимального збереження репродуктивного здоров'я й якості життя жінок з лейоміомою матки.

  Скачати повний текст