На концептуальному рівні узагальнено проблему вивчення міжнаціональних відносин в СРСР у період його розпаду на незалежні держави. Здійснено об'єктивний системний аналіз динаміки їх розвитку. Виявлено та досліджено основні причини, що обумовили загострення внутрішніх суперечностей у СРСР. На базі значноо наукового та фактологічного матеріалу охарактеризовано особливості радянської федерації. Доведено, що підміна федералістичних засад побудови Союзу РСР як багатонаціональної держави централістичним унітаризмом призвела до кризи обраної моделі, загострення суперечності між теоретичними підходами та реальним суспільним становищем, між союзним центром і союзними республіками. Визначено критерії вичерпаності радянської моделі федералізму, а саме: компартійну монопозицію за декларування національно-територіального принципу побудови СРСР, формальне визнання права та самовираження, посилення унітаризму як тенденцію; винятковість реального становища РРФСР та російської нації, форсоване формування нової історичної спільноти на російській основі - радянського народу, узурпація панівного становища серед країн-союзниць. Подолання цих проблем вимагало застосування комплексного підходу до національного питання, який передбачав врахування економічних, соціальних, політичних, культурних, психологічних та історичних факторів. Однак політичне керівництво, яке мало здійснити вибір майбутнього розвитку держави, виявилося неспроможним розв'язати його за традиційних методів. Пошукам моделі різноваріантності міжнаціональних взаємин на федеративних чи конфедеративних засадах протидіяв партійно-радянський апарат, який намагався законсервувати неросійські народи на застиглому рівні. Зроблено висновок, що розпад Союзу РСР був зумовлений особливостями його створення та став наслідком закономірної боротьби суперечностей, закладених у самій природі радянської державності. Це положення грунтується на аналізі радянської дійсності й узагальненні результатів наукових пошуків, зокрема, досліджень і наукових праць вітчизняних учених, які започаткували теоретико-методологічні засади аналізу міждисциплінарних відносин у період розпаду СРСР. Розглянуто аспект, взаємопов'язаний з твердженням учених на пострадянському просторі, які намагаються трактувати цей природний процес як розвал і звинувачити у припиненні існування СРСР зарубіжні спецслужби та деяких компартійних і державних діячів. Зазначено, що союзний центр не мав адекватних механізмів для запобігання міжнаціональним суперечностям, які переросли у конфлікти та призвели до припинення існування СРСР, трансформації його у Співдружність Незалежних Держав (СНД).

  Скачати повний текст

Запропоновано полігексаметиленгуанідінхлорид (ПГГХ) і полігексаметиленгуанідінфосфат (ПГГФ) як бактерицидні домішки для одержання поліпропілену (ПП) мікроволокон шляхом переробки розплавів сумішей ПП/співполіамід (СПА). Показано, що дані домішки є ефективними компатибілізаторами полімерів у сумішах ПП/СПА, що має прояв у зміні процесів структуроутворення у напрямку формування більш тонких ПП мікроволокон, збільшенні їх кількості та маси від 63,4 % та 50,7 % до 89,0 % та 82,8 % відповідно та різкому зростанні однорідності розподілу мікроволокон за діаметрами. Суттю механізму дії домішок є зменшення міжфазового натягу в сумішах ПП/СПА та збільшенні часу розпаду рідких струменів ПП у матриці СПА. Показано, що величина питомої поверхні еросилів, хімічна природа функціональних груп їх частинок, розмір зазору у дисковій зоні екструдера дозволяють регулювати процеси структуроутворення у розплавах сумішей ПП/СПА. Стосовно реалізації специфічного волокноутворення найбільш ефективним є аеросил з диметильними групами. Для аеросилів з силанольними групами 82,1 % ПП за масою утворює волокна безперервної довжини у порівнянні з 50,7 мас. % для бінарної суміші. Підтверджено гіпотезу про стабілізувальну дію нанорозмірних аросилів на рідкі струмені ПП у матриці СПА. Механізм дії цих домішок полягає у погашенні амплітуди руйнівного збудження на нанорозмірних частинках та різкому зменшенні міжфазового натягу. Ці фактори сприяють покращанню специфічного волокноутворення за умов течії розплавів сумішей ПП/СПА. Установлено особливості реологічних властивостей розплавів нанонаповнених сумішей ПП/СПА, а саме: незначну зміну в'язкості за умов зсуву, різке збільшення прядомості розплавів реалізації специфічних взаємодій між силанольними групами аеросилу й амідними зв'язками макромолекул СПА. Показано, що показник степеня у степеневому рівнянні, який описує течію розплаву, може бути якісною характеристикою міри сумісності компонентів суміші та критерієм оцінювання характеру структуроутворення в них.

  Скачати повний текст

Розглянуто становлення та розвиток української прикладної графіки у взаємозв'язку з мистецьким процесом, що відбувся на тлі суспільно-політичних і культурних рухів кінця XIX - початку XX ст. та зародження нових художніх явищ в українському мистецтві. Зібрано та хронологічно за художньо-стильовими ознаками систематизовано джерельний матеріал, зокрема, творчість відомих митців і маловідомих художників-аматорів. На тлі загальних мистецьких процесів в Європі висвітлено історичний і соціокультурний аспект зародження та становлення прикладної графіки. Розкрито основні джерельні орієнтири української графіки кінця XIX - початку XX ст. та їх роль у національній самоідентифікації мистецтва та появі українського стилю. Установлено функціональну специфіку, художньо-стильові особливості, національну своєрідність прикладної графіки, грунтуючись на творчості фундаторів новітньої української графіки Г. Нарбута, В. Кричевського, О. Кульчицької. Розкрито суть поняття "постнарбутівська плеяда художників-графіків" (учнів і послідовників Г. Нарбута). У художньому аспекті проаналізовано основні пам'ятки та висвітлено питання про естетичну цілісність графіки українського модернізму. Розглянуто внесок у розвиток графіки українських митців, які працювали поза межами Батьківщини, грунтуючись на національнму мистецтві та національних засадах художньої творчості.

  Скачати повний текст