Дисертаційна робота присвячена вирішенню актуальної проблеми сучасної медицини – теоретичне узагальнення і нове вирішення актуального наукового завдання у галузі клінічної медицини щодо оптимізації мененджменту пацієнтів із подагрою шляхом встановлення мультифакторності імунологічних та метаболічних взаємодій з коморбідністю, їх ролі у прогресуванні захворювання. Набуло подальшого вивчення структури коморбідності у пацієнтів із подагрою, яка представлена дисметаболічним, серцево-судинним, шлунково-кишковим, нирковим, легеневим патернами та депресією. Доведено високу поширеність коморбідності згідно mRDCI та показано, що 45,59 % пацієнтів із подагрою мали mRDCI 3-4. Встановлені суттєві асоціації вищого mRDCI із більшим ІМТ, нижчим фізичним функціонуванням за HAQ-DI, зниженням якості життя за SF-36, вищою активністю подагри, дисліпідемічними змінами, гіперурикемією (ГУ), зменшенням рШКФ, кліренсу СК та добової екскреції СК. Продемонстровано, що mRDCI при подагрі був пов’язаний із хронічним системним запаленням, обумовленим підвищеними циркулючими рівнями прозапальних ІЛ-6, ІЛ-8, ІЛ-1β, лептину та зниженою концентрацією протизапального ІЛ-10, адипонектину та співвідношення А/Л. Доведено, що дисбаланс адипокінів був пов’язаний з інтерлейкіновим профілем у пацієнтів із подагрою, причому, зменшення співвідношення А/Л асоціювалося зі збільшенням сироваткових рівнів ІЛ-6 та ІЛ-8, а також зменшенням ІЛ-10. На популяції українських пацієнтів із подагрою показано, що 40,3 % хворих із подагрою мали середній ступінь тяжкості COVID-19, 28,7% – легкий перебіг, 21,7% – важкий перебіг, а 9,3% – критичний перебіг. Констатовано, що детермінантами тяжчого клінічного перебігу COVID-19 були вище значення mRDCI та неконтрольованиий сироватковий рівень СК. Встановлені достовірні предиктори розвитку коморбідності, а саме: затримка встановлення діагнозу подагра, тривалість, активність подагри, частота контролю рівня СК у крові за останній рік, HAQ-DI, ПКЗ за SF-36, ІМТ, рШКФ, сироваткові рівні ХС ЛПНГ, СРБ, ІЛ-6, ІЛ-8, та співвідношення А/Л, що дозволило запропонувати оригінальну математичну модель для прогнозування груп ризику коморбідності у хворих із подагрою.^UThe dissertation is devoted to the solution of the actual problem of modern medicine – the theoretical generalization and innovative solution of an actual scientific task in the field of clinical medicine regarding the optimization of management patients with gout by establishing the multifactorial nature of immunological and metabolic interactions with comorbidity and their role in disease progression. Further investigation of the comorbidity structure in patients with gout has revealed conditions related to dysmetabolic, cardiovascular, gastrointestinal, renal, pulmonary patterns, and depression. A high prevalence of comorbidity according to mRDCI was demonstrated and showed that 45.59 % of patients with gout having an mRDCI score of 3-4. Significant associations were established between greater mRDCI and higher BMI, lower physical functioning assessed by HAQ-DI, reduced quality of life according to SF-36, increased gout activity, dyslipidemic changes, hyperuricemia, decreased eGFR, reduced renal clearance of UA, and daily urine UA excretion. We have been also to establish that mRDCI in gout is associated with chronic systemic inflammation characterized by elevated circulating levels of pro-inflammatory cytokines (IL-6, IL-8, IL-1β, leptin), decreased concentration of anti-inflammatory cytokines (IL-10, adiponectin), and the A/L ratio. The adipokine imbalance was found to be related to the interleukin profile in gouty subjects, and a decrease in the A/L ratio was associated with increased serum levels of IL-6 and IL-8, as well as a decrease in IL-10. In the population of Ukrainian patients with gout, it has been shown that 40.3 % of gouty subjects had a moderate severity of COVID-19, 28.7 % had a mild course, 21.7 % had a severe course, and 9.3 % had a critical course. It was observed that higher values of mRDCI and uncontrolled serum UA levels were determinants of a more severe clinical course of COVID-19. Significant predictors of comorbidity development were identified, including delayed diagnosis of gout, disease duration, gout activity, frequency of serum UA monitoring in the preceding year, HAQ-DI, MCS of SF-36, BMI, eGFR, serum LDL-C levels, CRP, IL-6, IL-8, and the A/L ratio. These findings allowed to propose original mathematical model for predicting the comorbidity risk groups in gouty subjects.