Вперше у історіографії зроблено висновок, що у подільському та східноволинському селі не склалося матеріальних, політичних, психологічних передумов для переходу селян на колгоспно-радгоспну систему ведення сільського господарства. Зазначено, що суцільна колективізація у регіоні у своєму розвитку пройшла три етапи і тривала з листопада 1929 до середини 1930 - х рр., супроводжувалася розкуркуленням та депортацією селян. Встановлено, що селянство краю чинило опір колективізації та розкуркуленню, в арсеналі якого були активні та пасивні форми боротьби. Відмічено, що для його придушення було використано терор, зокрема голодовий, який на Поділлі вийшов за звичні рамки голодомору 1932 - 1933 рр. і переріс у голод. Виявлено, що за таких умов селянству Поділля і Південно-Східної Волині було нав'язано колгоспно-радгоспну систему ведення сільського господарства.

  Скачати повний текст