Вперше у вітчизняному мовознавстві систематично виділено та описано лексеми японського походження в синхронічному аспекті на підставі визначення їх структурних властивостей. Досліджено японські лексичні запозичення у контексті міжкультурної комунікації, розглянуто історичні передумови взаємодії російської й української мов з японською. Вперше розглянуто японські запозичення як один із вербальних засобів, що його використовують носії російської та української мов у контексті міжкультурної комунікації. Визначено критерії виділення запозичених слів як япономовних. Встановлено найвагоміші причини внутрішнього та зовнішнього характеру, що обумовили використання япономовних лексем у системі російської та української мов. Визначено особливості фонетико-графічного, семантичного й морфологічного адаптування японських запозичень, визначено їх стилістичні функції. Охарактеризовано предметно-тематичні групи япономовних запозичень у структурі російської й української мов, показано особливості їх функціонування, зокрема, встановлено співвідношення загальновживаної та термінологічної лексики, приналежність до активного або пасивного словникового складу. Доведено існування зв'язку між проблемою запозичень і проблемами міжкультурного спілкування, у процесі реалізації якого необхідно враховувати національні особливості учасників комунікації та культурно обумовлену специфіку вербальної та невербальної поведінки представників певної нації.

  Скачати повний текст