Досліджено мову ліричних поезій В.Самійленка. Проведено семантико-стилістичний аналіз лексичних засобів, яких розглянуто як певну модель світу письменника, що зумовлює особливості його ідіостилю. Питання ідіостилю авторів, штучно вилучених з історії української літератури, належать до кола актуальних у сучасній лінгвопоетиці. Уперше в українському мовознавстві у контексті дослідження індивідуальних мовних картин світу з позицій антропоцентризму, у аспекті взаємодії мови, людини та культури досліджено ліропоетичні твори В.Самійленка. З'ясовано джерела та передумови формування його ідіостилю. Здійснено аналіз лінгвальних одиниць, що експлікують мовний простір внутрішнього світу людини, душі поета. Визначено структуру мовної моделі поетичного світу В.Самійленка, класифіковано й охарактеризовано лексико-семантичні групи на позначення реалій зовнішнього світу. Висвітлено взаємозв'язок між його психотипом й індивідуально-мовними особливостями творів письменника. Проведено структурно-семантичний і типологічний аналіз слововживання. Укладено частотний словник, в якому опрацьований матеріал диференційовано за його морфологічними знаками.

  Скачати повний текст