Проведено дослідження поетичної творчості іранського поета Сохраба Сепехрі - одного з найяскравіших представників провідного напряму іранської поезії XX ст. "ше'ре ноу" ("нова поезія") у контексті актуальної для сучасного мовознавства антропоцентричної парадигми, що зумовила зростання інтересу лінгвопоетичних студій до вивчення поетичної творчості в аспекті ідіостилю поета. Ідіостиль Сохраба Сепехрі досліджено з застосуванням виключно лінгвістичних підходів, зокрема, концептуального аналізу та когнітивних методик, які відкривають шлях до реконструкції таких категорій ідіостилю, як мовна картина світу та мовна особистість автора. На підставі концептуального аналізу, спрямованого на визначення домінантних для поетичної картини світу Сепехрі концептів, змодельовано концептосферу його творів, яка включає ядро, приядерну зону, ближчу та дальшу периферії. Проаналізовано мовні особливості поетичної картини світу Сепехрі: його образну систему, граматичні особливості та стилістичні засоби організації тексту. Дослідження образної системи здійснено на матеріалі метафоричних словосполучень бінарного типу з застосуванням когнітивних методик. Визначено особливості когнітивного рівня поета як мовної особистості. На підставі аналізу мовної реалізації ключових концептів і специфіки використання різноманітних мовних засобів встановлено його вербально-семантичний рівень. Здійснено узагальнення одержаних даних і зроблено висновок про прагматичний рівень Сепехрі як мовної особистості.

  Скачати повний текст