Розкрито роль нейроаутоімунних реакцій у патогенезі післярадіаційних уражень центральної нервової системи (ЦНС). За підсумком експериментально-клінічних спостережень визначено, що внутрішнє і зовнішнє опромінення організму малими дозами викликає етапне формування аутоімунного процесу у ЦНС. Під дією опромінення у циркуляцію виходять "забар'єрні" нейроантигени (основний білок мієліну - ОБМ та нейроспецифічна єнолаза - НСЄ) у високих концентраціях на протязі спостереження як ознака деструктивних процесів у мозку та як фактори-індуктори аутоімунної реакції до різних структур клітин нервової системи, а саме - до білків мієліну, гліальних клітин та нейронів. Співставлення нейроімунних реакцій у зовнішньому і внутрішньому опроміненні вказує на принципову відмінність у характері наслідків даних видів опромінення: за внутрішнього опромінення - поступовий розвиток аутоімунних реакцій; зовнішнього - швидкий розвиток. Експериментальна модель радіаційного ураження головного мозку є аналогом патологічного аутоімунного процесу у хворих на післярадіаційну енцефалопатію (ПЕП), у більшості яких у периферичній крові виявлено діагностично значимі високі рівні нейроаутоантигенів як ознака органічного ураження мозку і можливості розвитку нейроаутоімунної відповіді. На основі експериментального і клінічно-лабораторного дослідження запропоновано комплекс нейроаутоімунних діагностичних критеріїв для виділення варіантів аутоімунних реакцій у хворих на ПЕП.

  Скачати повний текст