У процесі дослідження виявлено, що метою особистісно орієнтованої загальної музичної освіти молодших школярів є формування основ їх музичної культури - інтерактивного утворення, яке забезпечує дитині можливість усвідомлення спілкування з музичним мистецтвом та є необхідною складовою її різнобічного виховання та розвитку. Запропоновано структуру музичної культури молодшого школяра, що містить блоки музичної спрямованості, обізнаності, вихованості та музично-творчої розвиненості, які набувають змістовно-широких та особистісно орієнтованих властивостей. Обгрунтовано дидактико-методичну систему формування основ музичної культури молодших школярів, розроблено інноваційний зміст і методику музичної освіти. Розкрито шляхи забезпечення наступності музичної освіти учнів початкової й основної школи та професійного вдосконалення вчителів музики.

  Скачати повний текст

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми формування вокально-джазової культури підлітків на заняттях з естрадного співу. Розкрито сутність і компонентну структуру поняття «вокально-джазова культура підлітків», з'ясовано стан розробленості проблеми формування вокально-джазової культури підлітків у вітчизняній та зарубіжній педагогіці, розроблено і теоретично обґрунтовано методику формування вокально-джазової культури підлітків на заняттях з естрадного співу,визначено критерії, показники та рівні сформованості вокально-джазової культури підлітків, експериментально перевірено ефективність методики формування вокально-джазової культури підлітків на заняттях з естрадного співу у музичних школах і позаурочній роботі закладів загальної середньої освіти. Розкрито сутність поняття «вокально-джазова культура», що трактована як складна інтегрована якість особистості, що визначається гармонійним поєднанням умотивованості і ціннісних орієнтацій, здібностей, знань, умінь і навичок виконавця в галузі джазового співу та є важливою умовою успішної вокально-джазової діяльності. Визначено специфіку вокально-джазової культури особистості. Розроблено авторське трактування структури вокально-джазової культури підлітків, що містить такі компоненти. Розроблено й теоретично обґрунтовано методику формування вокально-джазової культури підлітків на заняттях з естрадного співу, яку трактовано як узгоджену сукупність конкретних наукових підходів і дидактичних принципів, етапів, педагогічних умов, методів та прийомів навчання, що комплексно використані з метою формування вокально-джазової культури підлітків на заняттях з естрадного співу. Сутність зазначеної методики представлено у вигляді моделі, що надає уявлення про мету, компоненти, наукові підходи, дидактичні принципи, етапи, педагогічні умови, методи та результат формування вокально-джазової культури підлітків. У контексті моделі конкретизовано доцільні для застосування наукові підходи (системно-структурний, особистісно-розвивальний, діяльнісний, компетентнісний, культурологічний) і дидактичні принципи систематичності, наочності, єдності художньо-емоційного і технічного, комплексного розвитку вокально-джазової культури. Розроблена методика та діагностичний інструментарій для визначення рівнів і динаміки сформованості вокально-джазової культури підлітків можуть бути застосовані у спеціалізованих музичних навчальних закладах та в межах загальноосвітніх шкіл у позакласній роботі. Методи та прийоми формування вокально-джазової культури можуть бути використані у вищій школі при викладанні методики музичного виховання. Результати дослідження можуть бути враховані у наукових дослідженнях, при підготовці навчальних програм і посібників для учнів і студентів.^UThe thesis provides theoretical generalization and a new solution to the scientific problem of forming teenagers' vocal-jazz culture at pop singing classes. The essence and component structure of the concept of “vocal-jazz culture of teenagers” is revealed, the state of elaboration of the problem of forming teenagers' vocal-jazz culture in the domestic and foreign pedagogy is clarified, the methodology of forming teenagers' vocal-jazz culture at pop singing classes is developed and theoretically substantiated, the criteria, indicators and levels of formation of teenagers' vocal-jazz culture are determined, the effectiveness of the methodology of forming teenagers' vocal-jazz culture at pop singing classes in music schools and extracurricular activities of general secondary education institutions is experimentally tested. The essence of the concept of “vocal-jazz culture” is revealed, which is interpreted as a complex integrated quality of the personality, which is determined by a harmonious combination of motivation and values, abilities, knowledge and skills of a jazz singing performer and is an important condition for successful vocal-jazz activities. The specifics of vocal-jazz culture of the personality is determined. It requires vocal control, ability to improvise, knowledge of the manner of performing pop and jazz music, possession of a number of techniques and special specific touches of sound-making, developed harmonic and melodic hearing, good memory, quick thinking, creative imagination, experience of singing of a large number of different works of pop and jazz music, etc. The author's interpretation of the structure of vocal-jazz culture of teenagers is developed, which includes the following components. The methodology of forming teenagers' vocal-jazz culture. The developed methodology and diagnostic tools for determining the levels and dynamics of teenagers' vocal-jazz culture formation can be used in specialized music schools and within secondary schools in extracurricular activities. Methods and techniques of vocal-jazz culture can be used in higher school in teaching methods of music education. The results of the study can be taken into account in research, in developing curricula and manuals for pupils and students.

У дослідженні запропоновано теоретичне обґрунтування та методичне розв’язання проблеми формування сценічно-виконавської культури учнів дитячих музичних шкіл у процесі навчання гри на фортепіано. У дисертації з’ясовано теоретичні основи формування сценічно-виконавської культури учнів дитячих музичних шкіл у процесі навчання гри на фортепіано; розроблено методику формування сценічно-виконавської культури учнів дитячих музичних шкіл у процесі навчання гри на фортепіано; схарактеризовано педагогічні умови, форми та методи формування сценічно-виконавської культури учнів дитячих музичних шкіл у процесі навчання гри на фортепіано; здійснено критеріально-рівневе оцінювання сформованості сценічно-виконавської культури учнів дитячих музичних шкіл у процесі навчання гри на фортепіано. Зокрема, виявлено, що сценічно-виконавська культура є важливим чинником успішної виконавської діяльності, що охоплює різнорідні процеси, якості, навички та вміння, пов’язані з виконавським і сценічним мистецтвом. Сценічно-виконавську культуру інструменталіста визначено як складну інтегровану якість особистості, що виявляється у здатності виконавця до свідомого трактування художнього образу й ефективної реалізації власного виконавського задуму під час публічного виступу. Виокремлено основні структурні компоненти сценічно-виконавської культури учня музичної школи: 1) мотиваційно-ціннісний; 2) когнітивно-пізнавальний; 3) емоційно-психологічний; 4) виконавсько-творчий; 5) рефлексивно-оцінювальний. Запропоновано відповідну методику, яку трактовано як сукупність взаємопов’язаних елементів і чинників доцільного й ефективного формування сценічно-виконавської культури учнів дитячих музичних шкіл в процесі навчання гри на фортепіано. Зазначена методика окреслює мету й завдання, методологічні підходи, педагогічні принципи, педагогічні умови, етапи, форми та методи, а також очікуваний результат формування зазначеної якості. Педагогічними умовами ефективного перебігу зазначеного процесу визначені: 1) психологічно комфортна педагогічна взаємодія вчителя і учня на основі позитивного прогнозування, поваги та підтримки; 2) забезпечення художньо-творчого розвитку учня, зокрема розвитку здатності до інтерпретації (у т. ч. шляхом оптимального добору музичного репертуару); 3) організація систематичних виступів учнів (на різноманітних концертах, конкурсах, фестивалях) з метою залучення їх до сценічної практики та формування навичок виступу перед публікою. Основними формами формування сценічно-виконавської культури учнів у процесі навчання гри на фортепіано виокремлено індивідуальну, самостійну, групову (участь дитини в музичних ансамблях і гуртках) та концертно-публічну (виступи на концертах, фестивалях тощо). Методи формування сценічно-виконавської культури диференційовано відповідно до впливу на її структурні компоненти: мотиваційні; когнітивні; емоційно-психологічні; виконавсько-технічні; рефлексивно-оцінні тощо. Для діагностичної роботи визначено критерії, показники та рівні сформованості сценічно-виконавської культури учнів дитячих музичних шкіл. Виокремлено три етапи формування сценічно-виконавської культури: 1) мотиваційно-емоційний (розвиток у дітей інтересу та позитивної мотивації до сценічно-виконавської діяльності); 2) формувально-розвивальний (етап технічної підготовки та формування сценічної майстерності); 3) виконавсько-рефлексивний (навчання учнів об’єктивно оцінювати виконавські та сценічні якості, усвідомлювати наявні виконавські проблеми та накреслювати шляхи вдосконалення власної сценічно-виконавської культури). Отже, у результаті педагогічного експерименту доведено ефективність методики формування сценічно-виконавської культури учнів дитячих музичних шкіл у процесі навчання гри на фортепіано.^UThe research provides theoretical justification and methodological solutions to the problem of forming stage performance culture in students of children's music schools during piano learning. Given the above, the dissertation elucidates the theoretical foundations of forming stage performance culture in students of children's music schools during piano learning. It develops a methodology for shaping stage performance culture in students of children's music schools in the process of piano learning. The dissertation also characterizes the pedagogical conditions, forms, and methods for forming stage performance culture in students of children's music schools during piano learning. Furthermore, it conducts a criterion-level assessment of the development of stage performance culture in students of children's music schools during piano learning. The main structural components of the stage performance culture of a music school student are highlighted as follows: 1) motivational-value; 2) cognitive-cognitive; 3) emotional-psychological; 4) performance-creative; 5) reflexive-evaluative. It has been determined that the stage performance culture of students in children's music schools is based on natural aptitudes but can be developed in the process of learning to play the piano. For this purpose, a corresponding methodology is proposed, interpreted as a set of interconnected elements and factors for the purposeful and effective formation of stage performance culture in students of children's music schools during piano learning. The mentioned methodology outlines the goal and objectives, methodological approaches, pedagogical principles, pedagogical conditions, stages, forms, and methods, as well as the expected result of cultivating the specified quality. The pedagogical conditions for the effective progress of the mentioned process are determined to be: 1) psychologically comfortable pedagogical interaction between the teacher and the student based on positive forecasting, respect, and support; 2) ensuring the artistic and creative development of the student, including the development of interpretative abilities, achieved through optimal selection of musical repertoire; 3) organizing systematic performances for students at various concerts, competitions, and festivals with the aim of involving them in stage practice and developing public performance skills. The main forms of developing the stage-performing culture of students in the process of learning to play the piano include individual, independent, group (participation in musical ensembles and clubs), and concert-public (performances at concerts, festivals, etc.). The methods of cultivating stage-performing culture are differentiated according to their impact on its structural components:1) motivational methods; 2) cognitive methods; 3) emotional-psychological methods; 4) performing-technical methods; 5) reflexive-evaluative methods, and so on. The pedagogical experiment to assess the effectiveness of the methodology for developing the stage-performing culture of students took place from 2019 to 2023 and included three consecutive stages: exploratory, formative, and control. Criteria, indicators, and levels of development of stage-performing culture in students of music schools were defined for diagnostic purposes. Three stages of developing stage-performing culture have been identified: 1) motivational-Emotional Stage: This involves fostering interest and positive motivation in children towards stage-performing activities; 2) formative-Developmental Stage: This stage focuses on technical preparation and the development of stage mastery; 3) performative-Reflective Stage: This stage teaches students to objectively evaluate their performing and stage qualities, become aware of existing performance issues, and outline pathways for improving their own stage-performing culture. Therefore, the pedagogical experiment has demonstrated the effectiveness of the methodology for developing the stage-performing culture of students in music schools during piano instruction.