Досліджено роль гестаційного діабету матері у формуванні інсулінорезистентності в нащадків з урахуванням впливу соціально-емоційного стресу. Доведено патогенетичне значення гормонально-метаболічних розладів у матерів у період вагітності в формуванні ендокринопатій у нащадків, верифіковано індукуючий вплив гестаційного діабету та модулюючий - пренатального соціально-емоційного стресу в розвитку інсулінорезистентності у нащадків. Ідентифіковано мультифакторний характер формування загальної інсулінорезистентності з включенням печінкової, жирової та м'язової складових (активації глікогенолізу, глюконеогенезу, ліполізу) та домінуюче значення зниженої чутливості до інсуліну щодо глюкозного дисбалансу у нащадків першого покоління від матерів з гестаційним діабетом. Виявлено суттєві статеві розбіжності генезу інсулінорезистентності у нащадків від матерів з гестаційним діабетом. З'ясовано, що у самців гестаційні метаболічні порушення індукують розвиток усіх складових загальної інсулінорезистентності - печінкової, м'язової та жирової, а у самиць виявлено визначальний вплив інсулінорезистентності жирової тканини за нормальної чутливості до дії гормону в міоцитах і гепатоцитах. Встановлено, що соціально-емоційний стрес за наявності діабетичного стану в період вагітності матері є фактором активації розвитку всіх структурних компонентів загальної резистентності до інсуліну у нащадків-самців і не впливає на її формування у самиць. Верифіковано, що сполучення діабетичного стану зі стресом під час вагітності матері сприяє формуванню підвищеної чутливості організму нащадків до додаткового постнатального стресування короткочасною гіпокінезією. Виявлено, що результатом застосування антиоксидантної вітамінотерапії у період препубертату є виразний реабілітуючий ефект щодо розвитку у нащадків дисліпідемії й інсулінорезистентності, індукованих експериментальним гестаційним діабетом та/або соціально-емоційним стресом у матерів.

  Скачати повний текст