Вперше в сучасній українській історіографії та релігієзнавстві у контексті радянської конфесійної політики всебічно висвітлено становище протестантських громад Закарпаття в 1945 - 1991 рр. Проаналізовано особливості їх національної та конфесійної ідентичності, охарактеризовано стан міжконфесійних відносин у даний період. Розкрито радянську конфесійну політику та державно-церковні відносини в СРСР, розглянуто форми та методи контролю держави за релігійними громадами та служителями культів. Вивчено історію розвитку протестантизму в Україні, зокрема, його регіональний аспект. Описано механізми взаємовідносин протестантських громад краю з центральними та місцевими органами виконавчої влади та правоохоронними структурами. Проаналізовано документи внутрішнього характеру, що регламентували діяльність реформатських громад, простежено формування їх організаційних структур. З'ясовано причини появи протестанстького дисидентства, висвітлено становище нелегально діючих протестантських громад Закарпаття, простежено їх взаємозв'язки з іншими протестантськими громадами тогочасного СРСР. Визначено ступінь впливу на релігійне життя протестантських громад краю єпископату реформатської церкви Закарпаття, Всесоюзної Ради євангельських християн-баптистів, "ініціативної групи", Оргкомітету, Ради Церков євангельських християн-баптистів, Всесоюзної Ради адвентистів Сьомого Дня, Крайового бюро, Західного (українського) та Східного (сибірського) комітетів свідків Єгови, Руської православної церкви, лідерів регіональних, міжнародних протестантських організацій і церков, визначено місце та роль реформатської церкви та євангельських християн-баптистів краю в екуменічному русі. Охарактеризовано соціально-демографічний склад і динаміку чисельності протестантських громад Закарпаття, виділено їх спільні та відмінні риси. До наукового обігу введено різноманітні за походженням і змістом нові архівні документи з історії розвитку протестантського руху на Закарпатті.

  Скачати повний текст