Розроблено перспективні підходи щодо вирішення проблеми хірургічного лікування розлитого перитоніту. Експериментально підтверджено роль стану реактивності організму тварин у генералізації інфекції у разі перитоніту. Виявлено ослаблення бар'єрних функцій кишкової стінки для бактерій залежно від віку тварин, ступеня мікробної контамінації кишечнику, запалення й перерозтягання кишкової стінки. На підставі вивчення результатів клінічних досліджень виявлено характерні ознаки й особливості патогенезу розлитого перитоніту у хворих різних вікових груп. Встановлено ефективність окремих методів хірургічного лікування даної патології. Розроблено методи своєчасної діагностики перитоніту на підставі застосування спектроскопії та максимально ефективних засобів профілактики розвитку внутрішньочеревних ускладнень. Запропоновано алгоритми хірургічного лікування, які дозволили знизити кількість летальних випадків у разі розлитого перитоніту у хворих віком від 18-ти до 59-ти років з 21,4 % до 17,6 % (серед пацієнтів літнього віку), з 46,4 % до 31,3 % (в осіб старечого віку).

  Скачати повний текст