Дисертація присвячена дослідженню проблеми когнітивних розладів, обумовлених оперативним втручанням і критичними станами, обґрунтуванню та впровадженню в клініку методів профілактики цих розладів і відновлення когнітивних функцій.Метою роботи було підвищити якість життя хворих, що перенесли оперативне втручання або обумовлений травмою критичний стан, шляхом попередження стійкої когнітивної дисфункції у віддаленому періоді на підставі визначення впливу перенесеного оперативного втручання або критичного стану та асоційованого з ними стресу на когнітивні функції, розробки і застосування методів фармакологічної профілактики та інтенсивної терапії розладів когнітивних функцій.Дослідження містить результати обстеження та лікування 1090 пацієнтів, з яких 785 були обстежені ретроспективно, а 305 — проспективно. Ретроспективно були обстежені постраждалі з цивільною травмою, які надходили до лікарні третинного рівня надання медичної допомоги. Проспективні хворі були рандомізовані в контрольні групи і групи, в яких використовувалися церебропротективні препарати — реамберин, тіоцетам і гліатилін.Результати дослідження дозволяють вважати атаралгезію ефективним методом знеболювання у хворих похилого віку, яка, разом з тим, викликає стійку ПОКД. Цивільна і бойова травми негативно впливають на стан постраждалих за рахунок формування гіпердинамічного типу кровообігу, токсичної дії продуктів руйнування м'язів та психоемоційної стресової реакції, що спричиняє когнітивні розлади в ранньому посткритичному періоді і стійку когнітивну дисфункцію у віддаленому. Хронічний стрес, який передує бойовій травмі і посилюється нею у віддаленому періоді, має більш виражений вплив на когнітивні функції, ніж гостра стресова реакція при цивільній травмі, в наслідок чого бойова травма частіше викликає стійку когнітивну дисфункцію, яка має при цьому більшу глибину. Досліджувані церебропротективні препарати при операційній, цивільній і бойовій травмі попереджували розвиток когнітивної дисфункції. При цьому клінічний ефект реамберину розпочинався швидко, але був нетривалим. Тоді як ефекти тіоцетаму і гліатиліну розпочиналися повільніше, але тривали і у віддаленому періоді. Застосування церебропротективних препаратів у поранених частково зменшувало залежність когнітивних функцій від тривалості і тяжкості стресової психоемоційної реакції. Використання досліджуваних препаратів покращило якість життя пацієнтів у віддаленому періоді.Ключові слова: когнітивна дисфункція, критичний стан, операційна травма, цивільна травма, бойова травма, тіоцетам, реамберин, гліатилін.^UA dissertation is devoted to the research of the problem of cognitive disorders caused by surgical intervention and critical conditions, substantiating and introducing into clinical practice prevention methods of these disorders and cognitive functions restoration.The aim of the work is to improve the quality of life of patients who underwent surgery or experienced critical condition caused by major trauma, by preventing persistent cognitive dysfunction in the distant period, based on determining the impact of post-operative surgery or critical condition and associated stress on cognitive functions and developing pharmacological methods of prevention and treatment of cognitive disorders in complex of intensive care.The study presents the results of the examination and treatment of 1090 patients, of whom 785 were examined retrospectively and 305 - prospectively. Retrospective data provided insight into the contemporary nature and severity of civilian trauma at tertiary care centers and allowed the selection criteria to be developed for the prospective part of the study. Prospective patients with the operative, civilian, and combat injuries were randomized to control groups and groups using cerebroprotective medications - reamberin, thiocetam, and gliatilin.Study results allow us to consider ataralgesia an effective method of analgesia in elderly patients. However, its negative impact on cognitive functions with the development of persistent POCD was revealed. Civil and combat injuries adversely affect the victim's condition due to hyperdynamic circulation, toxic effects of muscle destruction products and psycho-emotional stress response, which causes cognitive disorders in the early post-critical period and persistent cognitive dysfunction. Chronic stress, which precedes combat trauma and exacerbates it in the long term, has a more pronounced effect on cognitive functions than acute stress in civilian trauma, resulting in combat trauma more often causing persistent and more severe cognitive dysfunction. The investigated cerebroprotective medications prevented cognitive dysfunction development. Reamberin had a rapid but short-term clinical effect, whereas thioacetam and gliatilin effect began more slowly but lasted in the long term. It was determined that civilian and combat trauma victims had more pronounced cognitive impairment than patients with surgical trauma and general anesthesia. The acute stress that accompanies civilian trauma has a negative effect on average cognitive function (rs = -0.4844; p = 0.00238). At the same time, chronic stress, which is the background when receiving trauma in combat, has a greater impact on cognitive functions (rs = -0.6110; p = 0.00250). The use of cerebroprotective medications in the injured partially reduced the dependence of cognitive functions on the duration and severity of psycho-emotional stress response, although this correlation was still significant. Surgery in the elderly and critical conditions associated with civilian or combat trauma causes a decline in both physical and mental components of the quality of life. The impact of these conditions on the physical component of health mostly regarded independence from pain at home and in professional activity. The use of investigational medications improved the quality of life of patients in the long term.Keywords: cognitive dysfunction, critical condition, operative trauma, civilian trauma, combat trauma, thiocetam, reamberin, gliatilin.