Розроблено концептуальні засади застосування положень синергетики у порівняльно-правовому пізнанні. Розглянуто питання стосовно предметного поля порівняльного правознавства, що у аспекті ідей синергетики може бути розвинуто з урахуванням конструктивної ролі випадковості та нового виду закономірності - закономірності еволюції та саморганізації правових систем. Запропоновано синергетичну концепцію такої системи, яка, зокрема, містить положення: правова система є комплексом порядків, що самоорганізуються, перебувають у погодженій взаємодії під впливом внутрішньосистемного детермінанта - правосвідомості, що уможливлює когерентність самоорганізаційних процесів і "алгоритм" саморуху правової системи в цілому. Саморозвиток правової системи зумовлює "оновлення" у вигляді зміни подвійного порядку, зміну станів, що дозволяє системі еволюціонувати у рамках "основного каналу еволюції", зумовленого типом права, а також зміну типової якості системи, спричинену неможливістю правової системи розвиватися у межах колишнього типу права у зв'язку з нагромадженням контрастних відмінностей правової системи, що зумовлює функціонування особливого стану правової системи - "перехідного типу".

  Скачати повний текст