Вперше у вітчизняній політології комплексно досліджено проблему міжнародно-політичного та регіонального проявів феномену розширення Європейського Союзу в усіх його аспектах. Розроблено концепцію взаємозалежності двох протилежних за характером специфічних процесів європейської інтеграції - поглиблення рівня інтеграційного співробітництва та розширення його географічної межі. На підставі аналізу еволюції процесу розширення ЄС визначено його основні рушійні сили, мотиви та можливі межі з урахуванням територіальних, соціально-економічних і культурних особливостей ідеї європейської єдності. Виявлено закономірну залежність розвитку загальноєвропейської стратегії розширення від рівня інтеграційного співробітництва та якісних трансформацій у ЄС. Проаналізовано існуючі моделі європейської інтеграції, визначено їх взаємозв'язок з основними етапами розширення ЄС. Особливу увагу акцентовано на вивченні сучасних моделей та концепцій європейської інтеграції, що найбільш комплексно та повною мірою поєднують процеси розширення та реформаційні перетворення у ЄС. Обгрунтовано шляхи теоретичного та концептуального аналізу проблеми просторового та функціонального розширення ЄС, удосконалено категорійно-понятійний апарат досліджуваного питання.

  Скачати повний текст

Розроблено та впроваджено новий напрям оцінки стану імунної системи людини - аналіз інтенсивності імуногенезу та міграції активованих лімфоцитів у внутрішньому середовищі організму. На підставі досліджень у короткострокових і тривалих культурах лімфоцитів виявлено, що на циркулюючих лімфоцитах залишковими ознаками їх попереднього імуногенезу в лімфоїдних органах є: частота асоціацій акроцентричних хромосом, розмір клітин, авідність T-лімфоцитів до еритроцитів вівці, інтенсивність люмінесценції лімфоцитів, флуорохромованих акридиновим оранжевим. На підставі виявлених активаційних ознак розроблено цитогенитчний, цитомофометричний, авідний розетковий і люмінесцентний з застосуванням акридинового оранжевого методи. Доведено імуногенетичну характеристику окремих імуногенетичних методів за допомогою кореляційних зв'язків їх показників у культурі лімфоцитів (in vitro) і в крові обстежених (in vivo), зокрема з застосуванням моноклональних антитіл до панспецифічних (CD3, CD4, CD8, CD16, CD19) і стадіоспецифічних (CD25) мембранних структур.

  Скачати повний текст