Встановлено механізми формування електричної гетерогенності міокарда, запропоновано методику її діагностики та корекції у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) залежно від віку, статі та наявності асоційованої церебральної патології та/або цукрового діабету II типу (ЦД). Визначено частоту виявлення ранніх і пізніх потенціалів передсердь і шлуночків, характер порушень електричної гомогенності міокарда у здорових осіб та хворих на ГХ, пов'язану з церебральними ускладненнями та/або ЦД, виявлено її статеві та вікові розбіжності. З'ясовано, що ГХ і ЦД детермінують превалювання порушень електричної гомогенності передсердь, а супутня патологія - церебральні ускладнення та/або ЦД - шлуночків. Встановлено, що ступінь невідповідності між біоелектричною та структурною перебудовою серця пов'язана з його електричною негомогенністю, визначено її непрямі маркери. З'ясовано, що у хворих на ГХ з супутнім ЦД збільшення давності, тяжкості та більш рання маніфестація ЦД асоціюються з погіршенням електричної гомогенності міокарда. Доведено, що адекватна тривала антигіпертензивна та цукрознижуюча терапія у хворих на ГХ з супутнім ЦД з контролем рівня артеріального тиску та глікемії є суттєвими детермінантами покращання електричної гомогенності міокарда.

  Скачати повний текст

Встановлено, що у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) домінують ексцентричні типи гіпертрофії лівого шлуночка (ГЛШ), під час якої у пацієнтів літнього віку зростає частота ексцентричної ГЛШ із дилятацією лівого шлуночка (ЛШ). Показано, що векторелектрокардіограма (ВКГ) є чутливим методом, на відміну від електрокардіограми (ЕКГ), який дозволяє адекватно оцінювати гіперфункцію та гіпертрофію лівого передсердя (ЛП) і ЛШ, а також їх динаміку на фоні терапії. З віком зростання розмірів ЛП і ЛШ поєднується зі зниженням електричної активності передсердь. Доведено, що зменшення електричної активності ЛП на фоні збільшення розміру ЛШ асоціювало з більшою частотою виявлення пізніх потенціалів шлуночків. Виявлені патологічні зміни показників ЕКГ високого розрішування (ВР) вказують на наявність передумов для розвитку електричної нестабільності серця у хворих на ГХ. Встановлено вікову різницю в частоті виявлення пізніх потенціалів передсердь і шлуночків залежно від типів ГЛШ. На основі комплексного аналізу впливу антигіпертензивної терапії фозиноприлом, лізиноприлом і карведілолом на параметри ехокардіографії, ВКГ і ЕКГ ВР розроблено рекомендації для диференційованого їх застосування у хворих залежно від тяжкості хвороби, типу ГЛШ і характеру порушень його біоелектричної активності.

  Скачати повний текст