Досліджено особливості вираження урбаністичного хронотопу у творчості В.Пелевіна, Ю.Андруховича, М.Кундери. Показано, що характерними модифікаціями урбаністичного хронотопу в романі "Чапаєв і Пустота" В.Пелевіна є пустота та місто (Петербург), у романі "Перверзія" Ю.Андруховича - карнавалізована Венеція та географічний хронотоп з домінантою України становлять своєрідний центр оповіді, а в романі "Безсмертя" М.Кундери варіацією урбаністичного хронотопу є увічнені славетними майстрами міста та посякденне буття, які, корелюючись, утворюють складну динаміку взаємопереходу. Встановлено, що постмодерністський роман виявив стійку прихильність до хронотопу як форми художнього мислення. Вперше здійснено спробу синтезу теорії саме урбаністичного хронотопу у постмодерністському романі. Встановлено, що урбаністичний хронотоп постмодерністського роману тяжіє до синкретизації властивостей різних хронотопних моделей, зокрема, легко адаптує карнавальні хронотопи, хронотопи повсякдення та легендарного часу (міфологічного та епічного). Показано, що романний хронотоп в епоху постмодерну набуває нових структуротвірних можливостей і значення оригінального творчого методу.

  Скачати повний текст