Розвинуто положення, що єдиним критерієм визначення обсягу виключого права винахідника на винахід та, відповідно обсягу охорони прав патентовласника є формула винаходу, за допомогою якої встановлюється факт використання або невикористання винаходу шляхом зіставлення ознак об'єкта, який запроваджується на практиці, з сукупністю ознак, наведених у формулі винаходу. Удосконалено визначення поняття "формула винаходу", змістом якої є відображення технічної суті винаходу. Запропоновано положення, що найважливішим критерієм для встановлення факту незаконного використання винаходу є формула винаходу, яка є засобом відмінності об'єкта винаходу від інших об'єктів, або свідчить про тотожність порівнюваних об'єктів. Відзначено, що для того, щоб установити, чи підпадає спірний об'єкт під визначення, відбите у формулі, необхідно перевірити наявність у ньому сукупності всіх ознак, зазначених у формулі, незалежно від того, чи є вони родовими або відмітними (індивідуальними). Удосконалено положення, що порушенням права з патенту є будь-яке комерційне виготовлення, застосування, введення до господарського обігу продукту, що містить запатентований винахід, або застосування способу, який охороняється патентом. Залежно від дій запропоновано відрізняти пряме та непряме порушення прав патентовласника. Наведено юридичний алгоритм дій щодо тлумачення формули винаходу під час розгляду справ з порушення прав стосовно патенту.

  Скачати повний текст