Вперше наведено порівняльну оцінку моделей росту та несучості курей яєчного та м'ясо-яєчного напрямку продуктивності. Визначено компоненти моделей (кінетичну та експоненціальну швидкість росту) для птиці сучасних кросів. Встановлено, що для одночасного опису та прогнозування живої маси та несучості доцільно використовувати модель Т.Бріджеса, а модель Мак-Неллі (модифіковану) - для найточнішого опису несучості. Виявлено, що використання даних моделей забезпечує високу точність опису та прогнозування (відхилення фактично одержаних і теортично розрахованих значень не перевищує 5 % межі судження про достовірність результатів). Обгрунтовано доцільність використання індексів інтенсивності росту та формування організму для прогнозування несучості на базі даних за перші 3 - 4 місяці її обліку. Виявлено високі кореляційні залежності параметрів моделей та індексів з живою масою та несучістю. Визначено коефіцієнти трансгресії та генетичну спорідненість курей яєчного та м'ясо-яєчного напрямку продуктивності.

  Скачати повний текст

Досліджено процес синтезу 2-R-[1,2,4]триазоло[1,5-c]хіназолінів на 2H-[1,2,4]триазино[2,3-c]хіназолін-2-онів на основі 4-гідразинхіназоліну. Установлено, що анелювання хіназоліну триазолом за умов кислотного каталізу та термолізу супроводжується ізомеризацією. Розроблено препаративні методи синтезу 2-R-[1,2,4]триазоло[1,5-c]хіназолінів циклоконденсацією 4-N-ацилгідразинохіназолінів, одностадійною взаємодією 4-гідразино-хіназоліну з карбоновими кислотами, а також окислювальною циклізацією гідразонів 4-гідразинхіназоліну, зокрема однореакторним шляхом. Проведено дериватографічні дослідження 4-N-ацилгідразинохіназолінів, обгрунтовано оптимальні температурні режими для синтезу 2-R-[1,2,4]-триазол[1,5-c]хіназолінів та 4-імідоамінохіназолінів. Установлено, що напрямок перебігу взаємодії 4-гідразинохіназоліну з ангідридами карбонових кислот визначають умови реакції та будову вихідного ангідриду. Розроблео новий зручний метод синтезу 2-тіо-[1,2,4]триазоло[1,5-c]хіназоліну та його S-заміщених, який полягає у взаємодії 4-гідразинохіназоліну з етилксантогенатом калію, а також показано регіоселективність алкілування відповідними реагентами. Дана ізомеризація має розглядатись як перший приклад перегрупування Дімрота в ряду триазиноанельованих гетероаренів. На підставі фармакологічних досліджень 2-R-[1,2,4]триазоло[1,5-c]хіназолінів і 2H-[1,2,4]триазино[2,3-c]хіназолін-2-онів показано наявність у них широкого спектра біологічної дії, зокрема, антиоксидантної, антирадикальної, гепатопротекторної, протимікробної, протигрибкової та протиракової.

  Скачати повний текст