На матеріалі широкого кола віршованих пам'яток українського бароко проаналізовано особливості функціонування мотиву "марнота марнот" у творах вітчизняних поетів другої половини XVII - початку XVIII ст. у контексті загальних тенденцій розвитку європейського письменства цієї доби. Детально розглянуто комплекс сталих виражальних засобів ідеї Vanitas (світ як море, куля, театр; життя-мандрівка, традиційні сюжети античної історії та міфології). Розглянуто місце та роль мотиву "марнота марнот" як чільного складника системи ідеологічних побудов віршованої літератури українського бароко. Визначено риси національної специфіки тлумачення ідеї марності дочасного людського життя, а саме: питомо релігійний характер вітчизняної поезії другої половини XVI - початку XVIII ст. зумовлює відсутність у її структурі "епікурейської" моделі розробки ванітативного мотиву, характерної для творчості окремих представників західноєвропейської та слов'янської лірики цього періоду. Значну увагу приділено аналізу жанрової своєрідності художнього втілення ідеї "світової марноти" в українській бароковій поезії, з'ясуванню особливостей інтерпретації мотиву Vanitas у творах вітчизняних письменників.

  Скачати повний текст