Розглянуто художній механізм метафоричності у виконавстві XX ст., яка була панувальним принципом виконавського підходу в оперних постановках у XX ст., особливо у другій половині минулого столітя. Метафоричність як стильовий підхід у виконавстві поза оперною творчістю представлений поєднанням композитора та виконавця в одній особі, а саме видатних творців рівня Рахманінова, Бартока. Здійснено спеціальний аналіз виконавських інтерпретацій з метою знаходження у них стильових метафор за матеріалами оперних виступів окремих вокалістів (Шаляпіна, Петрова, Герасименко). Проведено порівняльний аналіз патії Чіо-Чіо-Сан. Запропоновано тезу про особливості виконавської практики, насамперед у театрально-постоновочних втіленнях музичних творів, опер видатних композиторів минулого та сучасності - у стилістичній установці роботи над виконавсько-сценічною версією в альтернативах редакцій - у тому числі авторських, як це має місце у трактуванні Пуччіні опери "Мадам Баттерфляй". Метафоричність як художньо-виконавська якість стильового виявлення у музиці та в оперному мистецтві затвердилась у другій половині XX ст. зі збільшенням метафоричної множинності стильових тенденцій поставангарду. Постановки опер К. Монтеверді, Г. Генделя, М. Мусоргського, П. Чайковського у співвідношенні уртекстових композиторських і сучасно осмислених редакцій, з яких жодна не може представляти єдино вірну модель виконання, - утворили творчий шлях усвідомлення двоїчності-множинності виконання як стильового кредо музики на сучасному етапі.

  Скачати повний текст