У дисертації здійснено комплексне спеціальне наукове дослідження, присвячене процесуальній незалежності арбітражного керуючого в процедурах банкрутства, а також розроблено на цій основі пропозиції щодо вдосконалення законодавства. Викладено доктринальні погляди на сучасний стан, розвиток та перспективи інституту процесуальної незалежності арбітражного керуючого в процедурах банкрутства в контексті національного та міжнародного законодавства. Виносяться на розгляд нові положення, які можуть слугувати для подальшого розвитку та вдосконалення науки господарського права і процесу.Дослідження теоретико-методологічних основ процесуальної незалежності арбітражного керуючого дозволяє стверджувати, що на сьогодні комплексний системний аналіз питань незалежності арбітражного керуючого не проводився. Науковці переважно досліджували проблеми застосування процедур неспроможності та банкрутства, питання особливостей правового статусу арбітражного керуючого, контролю за професійною діяльністю. Відповідно, існує нагальна потреба у розв’язанні ряду теоретичних і практичних проблем, пов’язаних із з’ясуванням: 1) природи процесуальної незалежності арбітражного керуючого; 2) становлення та історичного розвитку інституту процесуальної незалежності арбітражного керуючого; 3) процесуальної незалежності розпорядника майна; 4) процесуальної незалежності керуючого санацією; 5) процесуальної незалежності ліквідатора; 6) питання щодо саморегулювання професійної діяльності арбітражних керуючих; 7) питань контролю за діяльністю арбітражних керуючих. Надано авторське визначення поняття «процесуальна незалежність арбітражного керуючого», під яким розуміється забезпечена фінансовою та професійною незалежністю здатність арбітражного керуючого самостійно виконувати свої процесуальні обов’язки у процедурах банкрутства в інтересах кредиторів і боржника в умовах судового контролю та підзвітності представницьким органам кредиторів.У дисертації представлено авторське визначення видів незалежності арбітражного керуючого, зокрема: 1) процесуальна (реалізується особливими процесуальними механізмами призначення, виконання та припинення повноважень арбітражних керуючих у судових процедурах банкрутства); 2) фінансова (реалізується через прозорість, достатність та гарантії оплати основної, додаткової винагороди за виконання ним відповідних обов’язків, відшкодування його витрат на реалізацію своїх повноважень); 3) професійна (забезпечується через нормативне регулювання отримання права на здійснення професії арбітражного керуючого, контролю за дотриманням законності у діяльності арбітражного керуючого, саморегулювання професійної діяльності арбітражних керуючих).Автором запропоновано періодизацію історичного розвитку законодавства та наукової думки з питань незалежності арбітражного керуючого, яку умовно поділено на чотири періоди: 1) VI–IX стст. – зародження конкурсного процесу на території Європи. Впровадження професії магістрів і піклувальників майна боржників для управління та нагляду за конкурсною масою; 2) XIII–ХVII стст. – процедури банкрутства відбувались у чітко встановленій формі та визначеному порядку, поява професії професійних адміністраторів – у конкурсному процесі, які здійснювали довірче управління майном боржників; 3) ХVII–ХІХ стст. – створення інституту кураторів та конкурсних управляючих, які представляли інтереси як кредиторів, так і боржника, врівноважуючи їх, були посадовими особами, органами держави і діяли за дорученням суду; 4) ХХІ ст. – створення в Україні оновленої моделі конкурсних керуючих – інституту арбітражних керуючих, які виконують функції антикризового менеджера та виконують розпорядчі функції щодо управління боржником у процедурах банкрутства. Зазначена модель конкурсного управління передбачає процесуальну незалежність арбітражних керуючих для дотримання балансу між інтересами кредиторів та боржників. У дисертаційній роботі також запропоновано законодавчо унормувати розподіл обов’язків розпорядника майна та керівника боржника під час проведення інвентаризації та організації збереження майна боржника. Такі обов’язки мають покладатися на розпорядника майна тільки в комплексі з відповідним зобов’язанням керівника боржника або у разі покладання на розпорядника майна обов’язків керівника боржника.У роботі також запропоновано окремі зміни концептуальних засад у процедурах санації та ліквідації в частині наділення арбітражного керуючого особливим правовим статусом, що поєднує у собі обов’язки як керівника боржника, так і повноваження спеціального учасника справи про банкрутство, покликаного забезпечити задоволення вимог кредиторів. Це дозволить знизити можливості тиску на арбітражного керуючого через правоохоронні органи, зменшить правову вразливість та посилить ефективність судового контролю у межах справ про банкрутство.^UThe dissertation is a comprehensive special scientific reseach devoted to the procedural independence of the insolvency officer in bankruptcy proceedings, and proposals for improving legislation are developed on this basis. The author presents the doctrinal views on the current state, development and prospects of the institution of procedural independence of the insolvency officer in bankruptcy proceedings in the context of national and international legislation. The author proposes new provisions which may serve to further develop and improve the science of commercial law and procedure.The learn of the theoretical and methodological foundations of the procedural independence of the bankruptcy trustee suggests that to date, no comprehensive systematic analysis of the issues of independence of the Bankruptcy trustee has been conducted. Scientists have mainly studied the problems of applying insolvency and bankruptcy procedures, the peculiarities of the legal status of the insolvency receiver, and control over professional activities. Accordingly there is an urgent need to address a number of theoretical and practical issues related to clarifying: 1) the nature of the procedural independence of the bankruptcy trustee; 2) the establishment and historical development of the institution of procedural independence of the Bankruptcy trustee; 3) the procedural independence of the property manager; 4) the procedural independence of the rehabilitation manager; 5) the procedural independence of the liquidator; 6) issues of self-regulation of the professional activities of Bankruptcy trustees; 7) issues of control over the activities of вankruptcy trustees.The author's definition of the concept of «procedural independence of an insolvency officer» is provided, which means the ability of an insolvency officer to independently perform his procedural duties in bankruptcy proceedings in the interests of creditors and the debtor under conditions of judicial control and accountability to the representative bodies of creditors.The dissertation presents the author's definition of the types of independence of the insolvency receiver, in particular: 1) procedural (implemented by special procedural mechanisms for appointment, performance and termination of powers of insolvency receivers in bankruptcy proceedings); 2) financial (implemented through transparency, sufficiency and guarantees of payment of the basic and additional remuneration for the performance of their respective duties, reimbursement of their expenses for the exercise of their powers); 3) professional (ensured through regulatory regulation of obtaining the right to exercise the profession of insolvency receiver, control over compliance with the law in the activities of insolvency receivers).The author proposes the own periodization of the historical development of legislation and scientific thought on the independence of the insolvency receiver, which is conditionally divided into four periods: 1) VI–IX centuries – the emergence of the competitive process in Europe. The introduction of the profession of masters and trustees of debtors' property to manage and supervise the bankruptcy estate; 2) XIII–XVII centuries – bankruptcy procedures were carried out in a clearly established form and in a certain manner, the emergence of the profession of professional administrators in the bankruptcy process, who carried out trust management of debtors' property; 3) XVII–XIX centuries – creation of the institute of curators and bankruptcy trustees who represented the interests of both creditors and the debtor, balancing them, were officials, state bodies and acted on behalf of the court; 4) XXI century – creation in Ukraine of an updated model of bankruptcy trustees - the institute of arbitration trustees who perform the functions of an anti-crisis manager and perform administrative functions to manage the debtor in bankruptcy proceedings. This model of insolvency management provides for the procedural independence of insolvency receivers to maintain a balance between the interests of creditors and debtors.The thesis also proposes to regulate by law the division of responsibilities of the property manager and the debtor's director when conducting an inventory and organizing the preservation of the debtor's property. Such duties should be imposed on the property manager only in conjunction with the corresponding obligation of the debtor's director or in the case of imposing on the property manager the duties of the debtor's director.