Розглянуто основне завдання візантійського уряду в плані регулювання зовнішньої торгівлі - бажання вигідно отримувати високоліквідні східні товари, причому не здійснювалося жодних спроб державної організації посередницької зовнішньої торгівлі з метою отримання комерційного прибутку. Зазначено, що відсутність у імперському адміністративному апараті спеціальних відомств, діяльність яких була б спрямована на забезпечення контролю та регулювання торгівлі - наслідок перманентного превалювання політики над економікою. Окремі "спеціалізовані" чиновники (відомство епарха міста Константинополя, коммеркіарії, авідики тощо) були рідкістю, а сфера їх діяльності торкалася переважно важливої у політичному плані зовнішньої торгівлі. Відзначено, що важливим засобом регулювання внутрішньої торгівлі була податкова система: податкові реформи Анастасія І (491 - 518 рр.) в 498 р. та Константина V (741 - 775 рр.) в 767 р. мали на меті запустити або інтенсифікувати функціонування ринкових механізмів. У цілому, особливості, принципи, завдання державного регулювання торгівлі у Візантії були викликані специфічними характеристиками комерційного обміну будь-яких докапіталістичних суспільств, в яких торгівля переважно обслуговувала споживчі функції. Втручання з боку держави лише посилювало ці особливості й запобігало появі в усталеній економічній системі ранньосередньовічної Візантії можливостей для розширеного виробництва.

  Скачати повний текст