Дисертацію присвячено дослідженню теоретичних аспектів діяльності професійних спілок на кінцевому етапі панування в Україні радянської моделі тоталітаризму. На основі широкого кола опублікованих та неопублікованих архівних документів, більшість з яких вводиться до наукового обігу вперше, розглядається механізм політичного, ідеологічного та організаційного підпорядкування професійних спілок волі та інтересам держави. Відзначається, що в основі зазначеної підпорядкованості лежало беззастережне визнання профспілками керівної та спрямовуючої ролі правлячої партії, що призвело до видозміни всієї функціональної діяльності масової громадської організації трудящих. Доведено, що в результаті партійного впливу невиправданих масштабів досягла виробничо-масова діяльність професійних спілок, яка разом із викривленою виховною функцією, спрямованою на подальшу ідеологізацію суспільства, заперечувала функцію захисту соціальних інтересів широких верств населення. В результаті зазначених процесів відбулася метаморфоза захисної функції, яка набула яскраво вираженого формального характеру. На підставі статистичних даних з'ясовано кількість працівників, які отримали травми на виробництві та загинули на ньому внаслідок аварії, а також загальну кількість втрачених робочих днів унаслідок захворювань протягом майже двадцятирічного періоду. Розглядається процес виходу професійних спілок з-під партійного впливу. Доводиться цілковита невиправданість і неприпустимість використання усталеного для тоталітаризму типу взаємовідносин між державою та громадською організацією в процесі розбудови демократичної держави.

  Скачати повний текст