Розроблено диферецнійований підхід щодо застосування інгібітора ангіотензинперетворюючого ферменту (ІАПФ) еналаприлу та блокатора кальцієвих каналів (БКК) лацидипіну за результатами гострих фармакологічних проб до початку лікування у хворих на хронічний гломерулонефрит (ХГН) та діабетичну нефропатію (ДН) з артеріальною гіпертензією (АГ). На основі порівняльного аналізу змін рівнів протеїнурії, стану ниркової гемодинаміки, систем перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) - антиоксидантного захисту (АОЗ) і гемостазу у пацієнтів з ХГН та ДН з АГ у процесі річного спостереження за ефективністю антигіпертензивних засобів ІАПФ, БКК, антагоністів рецептора до ангіотензину II (АРА II) дістала подальший розвиток ідея про існування загальної універсальної ланки ушкодження нирок, пов'язана з впливом на цей орган ангіотензину II. Вперше виявлено неоднозначний ренопротекторний вплив пролонгованого застосування ІАПФ, БКК, АРАII залежно від стану ниркової гемодинаміки, змін ниркового функціонального резерву (НФР) і стадії захворювання. Доведено пряму залежність між величиною НФР, швидкістю клубочкової фільтрації (ШКФ) та параметрами антиоксидантної системи (АОС). Вперше у пацієнтів з ХГН і ДН з АГ виявлено ренопротекторні властивості лацидипіну, зумовлені його антиоксидантним, гіпохолестеринемічним впливом. Доведено здатність периндоприлу гальмувати перебіг ХГН, особливо у пацієнтів з нефротичним синдромом.

  Скачати повний текст