Проведено оцінку та добір вихідного матеріалу кукурудзи, одержаного на базі плазми Лакауне згідно з його морфобіологічними ознаками та адаптивності за контрастних умов середовища. Висвітлено перспективність використання середньої та пізньостиглих ліній різних генетичних плазм (Ланкастер, BSSS) як донорів цінних ознак. Представлено варіювання ефектів загальної комбінаційної здатності. Визначено адаптивну спроможність, стабільність самозапилених ліній та їх тесткросів. Доведено можливість одночасного добору на базі даного генетичного матеріалу скоростиглих форм з високою комбінаційною здатністю та низькою вологістю зерна. Виділено лінії з широкою нормою реакції та синтезовано гібриди з високим адаптивним потенціалом.

  Скачати повний текст

У дисертаційній роботі наведено теоретичне обґрунтування й вирішення актуального наукового завдання із встановлення впливу на ростові процеси та продуктивність гібридів буряків цукрових комплексного застосування мікродобрив та фунгіцидів в умовах Правобережного Лісостепу України.Структура дисертації виконана відповідно до мети і поставлених завдань і складається із вступу, шести розділів, висновків до розділів, висновків до дисертації, рекомендацій виробництву, списку використаних джерел і додатків.Встановлено, що застосування мікродобрив не впливало на проходження фенологічних фаз росту та розвитку та вегетаційного періодів рослин буряків цукрових і визначалась генотиповими особливостями досліджуваних гібридів та кліматичними умовами років. Виявлено, що у фазі змикання листків у рядку, маса коренеплоду в досліджуваних гібридів була в межах 77,2–78,4 г і 83,7–84,7 г. На першу декаду вересня, цей показник був в межах 405,9–432,6 г і 475,3–507,0 г. Маса листків, у період змикання листків у рядку та на початок вересня, становила 141,5–142,7 г і 144,3–144,9 г та 176,8–196,1 і 216,4–250,2 г, відповідно у гібридів Пушкін і Акація.Максимальні показники маси коренеплоду (507,0 г) і листків (332,4 г) отримано у гібриду Акація на варіанті із застосуванням YaraVita Mancozin (1 л/га) та Церкоштеф (0,5 л/га) + Штефстробін (0,6 л/га) + Штільвет (0,1 л/га). При застосуванні мікродобрив збільшення маси коренеплоду складало в середньому по досліду 1,7–3,2 %, а маси листків – 5,0–7,0 %, а фунгіцидів на 2,8–3,3 та 5,7–8,4 %, відповідно, порівняно з варіантами без їх внесення. Доведено, що найвищу площу листкової поверхні буряків цукрових отримано у першій декаді серпня 35,0 і 37,6 тис. м2/га, фотосинтетичний потенціал посівів у першу декаду вересня 0,92 і 0,97 млн. м2 днів/га, чисту продуктивність фотосинтезу посівів у першу декаду серпня – 7,32 і 9,33 г/м2 за добу, відповідно у гібридів Пушкін і Акація. Максимальні значення площі листкової поверхні, фотосинтетичного потенціалу та чистої продуктивності фотосинтезу отримано у гібриду Акація на варіанті фунгіцидного захисту Церкоштеф (0,5 л/га) + Штефстробін, к.с. (0,6 л/га) + Штільвет (0,1 л/га) і позакореневого підживлення мікродобривом YaraVita Mancozin (1 л/га).Обґрунтовано, що у гібридів Пушкін і Акація найвищий вміст сухої речовини у коренеплодах та листках був на варіантах із комбінованим використання фунгіцидів і мікродобрива YaraVita Bortrac (3 л/га) – 150 і 26,2 і 25,4 % та 19,5 і 18,4 %, відповідно. Фунгіциди не впливали на накопичення сухої речовини лише в окремі періоди, проте відмічалися тенденції до збільшення цього показника при їх застосуванні. Використання мікродобрива YaraVita Bortrac 150 (3 л/га) і YaraVita Mancozin (1 л/га) забезпечувало збільшення вмісту сухої речовини у коренеплодах і листках на 2,3–4,3 % та 1,2–3,2 %, а урожайності сухої речовини коренеплодів буряків цукрових на 8,3–15,7 %, порівняно з контролем. Застосування фунгіцидів дозволяє знизити поширеність і інтенсивність розвитку церкоспорозу до 4,5 і 2,6 % в перший період обліків і до 11,5 і 6,8 % у другий, а борошнистої роси до 4,9 і 1,6 % та 1,3 і 0,3 %, відповідно. На інтенсивність розвитку церкоспорозу та борошнистої роси на рослинах буряків цукрових на 66,8 і 75,0 % впливає застосування фунгіцидів і на 17,3 і 9,0 % мікродобрив. Найбільш ефективним варіантом захисту рослин буряків цукрових від церкоспорозу виявився Церкоштеф (0,5 л/га) + Штефстробін (0,6 л/га) + Штільвет (0,1 л/га) в комбінації з листковим підживленням мікродобривом YaraVita Mancozin (1 л/га), а проти борошнистої роси цей же варіант фунгіцидного захисту і використання мікродобрива YaraVita Bortrac 150 (3 л/га).За комбінованого поєднання фунгіцидного захисту Церкоштеф (0,5 л/га) + Штефстробін (0,6 л/га) + Штільвет (0,1 л/га) та мікродобрива YaraVita Mancozin (1 л/га) у гібридів буряків цукрових Пушкін і Акація отримано максимальну урожайність коренеплодів – 53,7 і 60,4 т/га, відповідно. Гібрид буряків цукрових Акація за врожайністю коренеплодів перевищував гібрид Пушкін на 6,0 т/га. Найбільший вплив на урожайність коренеплодів буряків цукрових мала взаємодія факторів гібрид × мікродобрива × фунгіцид – 20,3 %, гібрид × фунгіцид – 18,2 %, мікродобрива × фунгіцид – 16,4 %. Вплив фунгіцидів був на рівні 18,3%, а генетичний потенціал гібридів – 16,0 %.Не виявлено суттєвої різниці по вмісту цукру між варіантами фунгіцидного захисту. Їх використання дозволило збільшити цукристість коренеплодів на 0,9–1,1 %. При застосуванні мікродобрива YaraVita Bortrac (3 л/га) прибавка в накопиченні цукру у гібридів Пушкін і Акація становила 0,5 і 0,7 %, а YaraVita Mancozin (1 л/га) – 0,6 і 0,9 %, порівняно з контрольними варіантами.^UThe dissertation provides a theoretical basis and solution to the urgent scientific task of determining the effect of complex application of microfertilisers and fungicides on the growth processes and productivity of sugar beet hybrids in the conditions of the Right-Bank forest Steppe of Ukraine.The structure of the dissertation is made according to the purpose and objectives and consists of an introduction, six chapters, conclusions of the chapters, conclusions of the thesis, recommendations for production, a list of references and appendices.It was found that the use of microfertilisers did not affect the passage of phenological phases of growth and development and vegetation periods of sugar beet plants and was determined by the genotypic characteristics of the studied hybrids and climatic conditions of the years. It was found that at the stage of leaf closure in the row, the weight of the root crop in the studied hybrids was in the range of 77.2-78.4 g and 83.7-84.7 g, respectively. In the first decade of September, this value was in the range of 405.9-432.6 g and 475.3-507.0 g. The weight of leaves in the period of leaf closure in the row and at the beginning of September was 141.5-142.7 g and 144.3-144.9 g and 176.8-196.1 and 216.4-250.2 g in the hybrids Pushkin and Acacia, respectively.The maximum indicators of root mass (507.0 g) and leaf mass (332.4 g) were obtained in the Acacia hybrid in the variant with the use of YaraVita Mancozin (1 l/ha) and Cerkostef (0.5 l/ha) + Stefstrobin (0.6 l/ha) + Stilvet (0.1 l/ha). When microfertilisers were applied, root mass increased on average by 1.7-3.2%, leaf mass by 5.0-7.0% and fungicides by 2.8-3.3 and 5.7-8.4%, respectively, compared to the treatments without their application. It was proved that the highest leaf area of sugar beet in the first decade of August - 35.0 and 37.6 thousand m2/ha, photosynthetic potential of plants in the first decade of September - 0.92 and 0.97 million m2 days/ha, net productivity of photosynthesis of plants in the first decade of August - 7.32 and 9.33 g/m2 per day, respectively, in Pushkin and Acacia hybrids. The maximum values of leaf area, photosynthetic potential and net productivity of photosynthesis were obtained in the Acacia hybrid in the variant of fungicide protection Cerkostef (0.5 l/ha) + Stefstrobin, hp (0.6 l/ha) + Stilvet (0.1 l/ha) and foliar feeding with YaraVita Mancozin microfertiliser (1 l/ha).It was substantiated that in Pushkin and Acacia hybrids, the highest dry matter content in roots and leaves was in the variants with combined use of fungicides and YaraVita Bortrac microfertiliser (3 l/ha) - 150 and 26.2 and 25.4 % and 19.5 and 18.4 %, respectively. The fungicides did not affect the dry matter accumulation only in certain periods, but there were tendencies to increase this indicator when they were used. The use of the microfertilisers YaraVita Bortrac 150 (3 l/ha) and YaraVita Mancozin (1 l/ha) increased the dry matter content of roots and leaves by 2.3-4.3% and 1.2-3.2%, respectively, and the dry matter yield of sugar beet roots by 8.3-15.7% compared to the control. The use of fungicides can reduce the prevalence and intensity of cercospora development to 4.5 and 2.6 % in the first accounting period and to 11.5 and 6.8 % in the second, and powdery mildew to 4.9 and 1.6 % and 1.3 and 0.3 % respectively. The intensity of development of cercospora and powdery mildew on sugar beet plants was influenced by fungicides by 66.8 and 75.0%, and by microfertilisers by 17.3 and 9.0%. The most effective variant of protection of sugar beet plants against cercospora was Cerkostef (0.5 l/ha) + Stefstrobin (0.6 l/ha) + Stilvet (0.1 l/ha) in combination with foliar feeding with the microfertiliser YaraVita Mancozin (1 l/ha), and against powdery mildew the same variant of fungicidal protection and the use of the microfertiliser YaraVita Bortrac 150 (3 l/ha).In the combination of fungicide protection Cerkostef (0.5 l/ha) + Stefstrobin (0.6 l/ha) + Stilvet (0.1 l/ha) and microfertiliser YaraVita Mancozin (1 l/ha), the maximum root yield was 53.7 and 60.4 t/ha in the sugar beet hybrids Pushkin and Acacia, respectively. The sugar beet hybrid Acacia exceeded the hybrid Pushkin in root yield by 6.0 t/ha. The greatest influence on sugar beet root yield was the interaction of the factors hybrid × micronutrient × fungicide - 20.3%, hybrid × fungicide - 18.2%, micronutrient × fungicide - 16.4%. The effect of fungicides was 18.3% and the genetic potential of hybrids was 16.0%.There was no significant difference in sugar content between the fungicide protection variants. Their use made it possible to increase the sugar content of root crops by 0.9-1.1%. When applying YaraVita Bortrac microfertiliser (3 l/ha), the increase in sugar accumulation in Pushkin and Acacia hybrids was 0.5 and 0.7%, and YaraVita Mancozin (1 l/ha) - 0.6 and 0.9%, compared to the control variants.

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і новий підхід до розв’язання наукової проблеми по оптимізації елементів органічної технології вирощування сортів сої на основі встановленні їх реакції на інокулювання насіння та заходи контролювання чисельності бур’янів в умовах Правобережного Лісостепу України. На основі отриманих експериментальних даних встановлено, що для реалізації потенціалу продуктивності культури, за органічного вирощування, необхідне вдосконалення заходів контролювання чисельності бур’янів в агрофітоценозах сої та підбір відповідних інокулянтів. Виявлено, що тривалість вегетаційного періоду у сортів сої Таурус, ЕС Тенор і Сігалія на варіантах з підгортанням рослин сої у фазі сім’ядоль та у фазі 1-го справжнього листка зростала на 11–17 діб, порівняно контрольними ділянками. Під впливом передпосівного інокулювання насіння вегетаційний період сої збільшувався на 5–7 діб. Між тривалістю вегетаційного періоду та урожайністю зерна сортів сої встановлено високий рівень кореляційної залежності на рівні 0,90.Доведено, що інокулювання насіння сприяє збільшенню висоти рослин сої у сорту Таурус – на 3,5–8,2 %, ЕС Тенор – на 3,5–5,6 %, Сігалія – на 2,8–5,2 %, порівняно з варіантами без його проведення. На варіантах з підгортанням рослин у фазі 1-го справжнього листка приріст висоти рослин, відносно контролю, становив 9,5–15,2 %. Між висотою рослин та урожайністю зерна сої існує позитивний кореляційний зв’язок середньої сили (r=0,49).Максимальні значення площі листкової поверхні рослин у сортів Таурус, ЕС Тенор і Сігалія отримано у фазу цвітіння 28,3–43,8, 29,2–47,0 і 29,5–47,4 тис. м2/га, відповідно. Інокулювання насіння сприяє збільшенню асиміляційної поверхні рослин сої у сорту Таурус – на 1,2–5,7 %, ЕС Тенор – на 1,1–4,6 % і Сігалія – на 1,0–3,8 %, порівняно з контрольними варіантами. Заходи контролювання чисельності бур’янів сприяли зростанню цього показника на 34,8–78,3%. Найвищі значення площі листкової поверхні були отримані на варіантах з підгортанням рослин у фазі 1-го справжнього листка та інокулюванням насіння препаратом Біомаг соя – 43,8, 47,0 і 47,4 тис. м2/га, відповідно у сортів Таурус, ЕС Тенор і Сігалія.Встановлено, що серед досліджуваних сортів найвищі значення фотосинтетичного потенціалу та чистої продуктивності фотосинтезу отримано у сорту Сігалія на варіанті з підгортанням рослин сої у фазі 1-го справжнього листка та інокуляції насіння Біомаг соя – 0,84 і 1,00 млн. м2/діб × га та 8,05 і 8,23 г/м2 за добу, відповідно у перший та другий періоди обліків. У сортів Таурус і ЕС Тенор ці показники становили 0,70 і 0,85 млн. м2/діб × га; 6,70 і 6,96 г/м2 за добу та 0,78 і 0,95 млн. м2/діб × га; 7,55 і 7,33 г/м2 за добу. Застосування інокуляції насіння дозволили підвищити чисту продуктивність фотосинтезу, в середньому по досліджуваних сортам, на 1,8–2,7 % а заходів контролювання чисельності бур’янів на 22,0–35,8 %, порівняно з варіантами без їх використання.Доведено, що на кількість і масу сирих бульбочок у досліджуваних сортів сої найбільший вплив мала інокуляція насіння – 79,6 і 72,4 %. Менш суттєво впливали сортові особливості (4,1 і 5,9 %) та взаємодія сорт × інокуляція (4,6 і 5,8 %). Заходи контролювання чисельності бур’янів несуттєвого впливали на формування цих показників. Найвища кількість бульбочок на рослині у сортів Таурус, ЕС Тенор і Сігалія 59, 62 і 67 шт. та їх маса 1,27, 1,34 і 1,40 г була сформована у фазу цвітіння на варіанті із застосуванням підгортання рослин сої у фазі 1-го справжнього листка та інокуляції насіння препаратом Легум Фікс.Структура видового складу сегетальної рослинності в посівах сої залежить від року досліджень та погодних умов. В наших досілдженнях переважав малорічний тип забур’яненості з домінуванням дводольних малорічних видів (46,7–54,4 %) і злакових однорічних (30,6–40,0 %). Залежно від року, серед злакових компонентів найбільшу частку займали мишій сизий (18,6–25,6 %) і плоскуха звичайна (10,8–14,6 %) а дводольних – щириця звичайна (23,8–27,8 %) і лобода біла (11,8–17,8 %,). Відмічено зростання забур’яненості посівів у більш пізньостиглих сортів сої порівняно з ранньостиглим як на ділянках з природною забур’яненістю, так і на варіантах, де застосовували заходи контролювання чисельності бур’янів. Найбільш ефективним агротехнічним заходом контролювання чисельності бур’янів виявилося підгортання рослин сої у фазі 1-го справжнього листка, що дозволяє на 66,3–69,3 % зменшити кількість бур’янів і на 58,2–62,8 % їх масу, порівняно з контрольними варіантами.^UThe thesis presents a theoretical generalization and a new approach to solving the scientific problem of optimizing the elements of organic technology for growing soybean varieties based on establishing their response to seed inoculation and weed control measures in the conditions of the Right-Bank Forest-Steppe of Ukraine. Based on the experimental data obtained, it was found that in order to realize the productivity potential of the crop, under organic cultivation, it is necessary to improve the measures to control the number of weeds in soybean agrophytocenoses and the selection of appropriate inoculants.It was found that the duration of the growing season in soybean varieties Taurus, ES Tenor and Sigalia on variants with hilling of soybean plants in the cotyledon phase and in the phase of the 1st true leaf increased by 11–17 days compared to control plots. Under the influence of pre-sowing inoculation of seeds, the growing season of soybean increased by 5–7 days. A high level of correlation was found between the duration of the growing season and grain yield of soybean varieties at the level of 0.90.It was proved that seed inoculation increases the height of soybean plants in Taurus variety by 3.5–8.2 %, ES Tenor – by 3.5–5.6 %, Sigalia – by 2.8–5.2 %, compared to the variants without inoculation. In the variants with hilling of plants in the phase of the 1st true leaf, the increase in plant height, relative to the control, was 9.5–15.2 %. There is a positive correlation between plant height and soybean grain yield of medium strength (r=0.49).The maximum values of the leaf surface area of plants in Taurus, ES Tenor and Sigalia varieties were obtained in the flowering phase of 28.3–43.8, 29.2–47.0 and 29.5–47.4 thousand m2/ha, respectively. Seed inoculation increases the assimilation surface of soybean plants in Taurus variety by 1.2-5.7%, ES Tenor – by 1.1–4.6 % and Sigalia – by 1.0-3.8 % compared to the control variants. Measures to control the number of weeds contributed to the growth of this indicator by 34.8–78.3 %. The highest values of leaf surface area were obtained in the variants with hilling of plants in the phase of the 1st true leaf and inoculation of seeds with Biomag soybean preparation – 43.8, 47.0 and 47.4 thousand m2/ha, respectively, in Taurus, ES Tenor and Sigalia varieties.It was found that among the studied varieties the highest values of photosynthetic potential and net productivity of photosynthesis were obtained in the variety Sigalia in the variant with hilling of soybean plants in the phase of the 1st true leaf and inoculation of seeds with Biomag soybean – 0.84 and 1.00 million m2/day × ha and 8.05 and 8.23 g/m2 per day, respectively, in the first and second periods of accounting. In the varieties Taurus and ES Tenor, these indicators were 0.70 and 0.85 million m2/day × ha; 6.70 and 6.96 g/m2 per day and 0.78 and 0.95 million m2/day × ha; 7.55 and 7.33 g/m2 per day. The use of seed inoculation allowed to increase the net productivity of photosynthesis, on average for the studied varieties, by 1.8–2.7% and measures to control the number of weeds by 22.0–35.8%, compared to variants without their use.It was proved that the number and weight of raw nodules in the studied soybean varieties was most influenced by seed inoculation – 79.6 and 72.4%. Varietal characteristics (4.1 and 5.9%) and the interaction of variety × inoculation (4.6 and 5.8%) had a less significant effect. Measures to control the number of weeds had a minor effect on the formation of these indicators. The highest number of nodules per plant in the varieties Taurus, ES Tenor and Sigalia 59, 62 and 67 pcs. and their weight of 1.27, 1.34 and 1.40 g was formed in the flowering phase in the variant with the use of hilling of soybean plants in the phase of the 1st true leaf and inoculation of seeds with Legum Fix.The structure of the species composition of segetal vegetation in soybean crops depends on the year of research and weather conditions. In our experiments, the small-scale type of weeds prevailed with the dominance of dicotyledonous small-scale species (46.7–54.4 %) and annual cereals (30.6–40.0 %). Depending on the year, among the cereal components, the largest share was occupied by bluegrass (18.6–25.6 %) and common bentgrass (10.8–14.6%), and among the dicotyledons - common bentgrass (23.8–27.8 %) and white quinoa (11.8–17.8 %).There was an increase in weed infestation in later-ripening soybean varieties compared to early-ripening ones both in areas with natural weed infestation and in variants where weed control measures were applied. The most effective agrotechnical measure to control the number of weeds was hilling of soybean plants in the phase of the 1st true leaf, which allows to reduce the number of weeds by 66.3–69.3 % and their weight by 58.2–62.8 % compared to the control variants.