Обґрунтовано, що сутністю примирних процедур є спільний, добровільний пошук сторонами взаємоприйнятного чи взаємовигідноговиходу із конфліктної ситуації. Зазначено, що примирні процедури можутьвідбуватися як за участі лише сторін конфлікту, так і третьої сторони, яканадає відповідну допомогу конфліктуючим сторонам у врегулюванніситуації, що виникла. Суттєвою особливістю примирних процедур названоте, що за результатами їх проведення юрисдикційний орган не приймаєрішення по суті справи, а натомість сторонами, якщо між ними досягнутазгода, укладається відповідна угода, в якій вони добровільно погоджуютьсявирішити спір на певних умовах.Узагальнено, що в більшості провідних країн світу інститутврегулювання спору за участю судді, або ж судова медіація (подібна зазмістом процедура), є досить популярним процесуальним інструментомрозгляду господарських справ. В зв’язку із цим обґрунтовано, що векторрозвитку національного процесуального законодавства, виражений увпровадженні подібного інституту, цілком відповідає міжнароднимтенденціям. Однак у процедурному аспекті врегулювання спору за участюсудді в господарському судочинстві України розбігається із світовимимоделями організації подібної форми розгляду господарських справ.Висвітлено зарубіжний досвід врегулювання спору за участю судді вгосподарському судочинстві на прикладі таких держав, як Сполучені ШтатиАмерики, Китай, Пакистан, Франція, Німеччина, Польща, Казахстан, Грузіята Узбекистан.Обґрунтовано, що через недосконалість господарсько-процесуальногозабезпечення процедури врегулювання спору за участю судді її ефективністьє незначною. У зв’язку з цим запропоновано реалізувати комплекс заходів управотворчій сфері.Запропоновано окремі шляхи вдосконалення механізму припиненняпроцедури врегулювання спору за участю судді в господарськомусудочинстві, які спрямовані на: визначення порядку подання стороною заяви про припинення процедури врегулювання спору; закріплення переліку дійта/або бездіяльності, що можуть кваліфікуватись суддею як такі, щоспрямовані на затягування процедури врегулювання спору.^UIt is substantiated that the essence of conciliation procedures is a joint,voluntary search by the parties for a mutually acceptable or mutually beneficialway out of the conflict situation. It is noted that conciliation procedures can takeplace both with the participation of only the parties to the conflict, and a third party that provides appropriate assistance to the conflicting parties in resolving the situation that has arisen. An essential feature of conciliation procedures is that, based on the results of their conduct, the jurisdictional body does not make adecision on the merits of the case, but instead, if an agreement is reached between them, the parties enter into an appropriate agreement in which they voluntarily agree to resolve the dispute under certain conditions.In general, in most of the leading countries of the world, the institution ofdispute settlement with the participation of a judge, or judicial mediation (a similarprocedure in terms of content), is a fairly popular procedural tool for considerationof economic cases. In this regard, it is substantiated that the vector of developmentof national procedural legislation, expressed in the implementation of such aninstitute, fully corresponds to international trends. However, in the proceduralaspect of the settlement of the dispute with the participation of a judge in theEconomic Court of Ukraine, it diverges from the world models of the organizationof a similar form of consideration of economic cases.In general, in most of the leading countries of the world, the institution ofdispute settlement with the participation of a judge, or judicial mediation (a similarprocedure in terms of content), is a fairly popular procedural tool for considerationof economic cases. In this regard, it is substantiated that the vector of developmentof national procedural legislation, expressed in the implementation of such aninstitute, fully corresponds to international trends. However, in the proceduralaspect of the settlement of the dispute with the participation of a judge in theEconomic Court of Ukraine, it diverges from the world models of the organizationof a similar form of consideration of economic cases.The foreign experience of dispute settlement with the participation of ajudge in economic litigation is highlighted using the example of such countries as the United States of America, China, Pakistan, France, Germany, Poland,Kazakhstan, Georgia and Uzbekistan. It is substantiated that due to the imperfection of the economic andprocedural provision of the dispute settlement procedure with the participation of a judge, its effectiveness is insignificant. In this regard, it is proposed to implement a set of measures in the law-making sphere.Separate ways of improving the mechanism of termination of the disputesettlement procedure with the participation of a judge in economic litigation areproposed, which are aimed at: determining the procedure for submitting astatement by a party to terminate the dispute settlement procedure; establishing alist of actions and/or inactions that can be qualified by the judge as aimed atdelaying the dispute settlement procedure.