Уперше в історіографії у дослідженні здійснено спробу комплексного аналізу реалізації окупаційної політики, яка проводилась військовою та цивільною адміністрацією Райхскомісаріату "Україна" у всіх сферах життя суспільства. Обрано методологічні підходи, що дозволили трактувати досліджувані події в контексті перманентного конфлікту між німецькою владою та українським суспільством у різноманітних його проявах упродовж усіх без винятку хронологічних періодів. Вдосконалено підходи до визначення ефективності роботи німецького управлінського апарату, зокрема, визначено чинники політичної кризи гітлерівського окупаційного режиму. Проаналізовано правове поле, в якому діяла окупаційна адміністрація, розглянуто теоретичні положення, що інтерпретують гітлерівську окупаційну політику як систему комплексних заходів адміністації Райхскомісаріату "Україна" у сфері активної експтуатації потенціалу захопленої території, включно силового, репресивно-карального врегулювання стосунків з місцевим суспільством, виразно закріплену в нормативних приписах.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості реалізації інвестиційних проектів у машинобудівній промисловості періоду трансформації економіки Україні. Створено теоретичну модель взаємозв'язків процесів аналізу. Розроблено методику оцінки запізнювання повернення грошових потоків, що дозволяє встановити вплив часового фактора на ефективність інвестиційних проектів. Запропоновано комплексний показник економічної ефективності спільно з умовою оптимальності терміну окупності.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено вирішенню актуального наукового завдання щодо поглиблення теоретичних засад і методичних підходів з формування інвестиційних стратегій підприємств на фінансовому ринку та розробки на цій основі практичних рекомендацій щодо їх удосконалення. У роботі приділено увагу теоретико-методичним підходам формування інвестиційних стратегій підприємств, що становить засади формування моделі інвестиційної стратегії, яка орієнтуються на оптимальне поєднання елементів інвестиційних ресурсів. Досліджено еволюцію наукових підходів до визначення поняття «інвестиційна стратегія», запропоновано авторське трактування поняття «стратегії підприємства на фінансовому ринку» та «інвестиційної стратегії на фінансовому ринку».Окреслено методичні та практичні підходи формування інвестиційних стратегій підприємств України. Узагальнено підходи до використання моделей формування інвестиційних стратегій підприємств. Запропоновано модель формування інвестиційної стратегії підприємства на основі паралельного управління портфелем фінансових та реальних активів, яка забезпечить механізм реалізації цілей підприємства.^UThe dissertation is devoted to the solution of the actual scientific problem on deepening of theoretical bases and methodical approaches on formation of investment strategies of the enterprises in the financial market and development on this basis of practical recommendations on their improvement.The paper pays attention to the critical analysis of theoretical and methodological aspects of formation of investment strategies of enterprises, which is the basis for the formation of a model of investment strategy, which focuses on the optimal combination of elements of investment resources.Based on the genesis of scientific views on the formation of investment strategies of enterprises analyzed, systematized and developed categorical-conceptual apparatus of research, namely: clarified the concept of "enterprise strategy in the financial market" in a narrow and broad sense, the concept of "investment strategy in the financial market" the ability to take into account the peculiarities of the functioning of enterprises in the financial market and allow to expand the possibilities of managing financial resources.Considerable attention is paid to the choice of sources of investment resources and their features, which further affect the implementation of the strategy of the enterprise. Approaches to the formation of models of investment strategies, which focus on the optimal combination of sources of investment resources, are generalized.Considerable attention is paid to the choice of sources of investment resources and their features, which further affect the implementation of the strategy of the enterprise. Approaches to the formation of models of investment strategies that focus on the optimal combination of sources of investment resources are generalized. Methodical and practical approaches to the formation of investment strategies of Ukrainian enterprises are outlined.The results of the analysis on the example of 10 enterprises of different sectors of the economy of Ukraine provided opportunities to develop methodological approaches to modeling investment strategies of Ukrainian enterprises, the implementation of which will reduce dependence on external financing through investment portfolio formation, using financial market opportunities through mixed financing. in the financial market. The developed methodological approach provides an opportunity to choose investment instruments in decision-making by the company, to assess the effectiveness of investment portfolio management. The methodical approach to an estimation of investment strategy of the enterprise at parallel management of an investment portfolio and concerning an estimation of financial possibilities of the enterprises is offered.The directions of improvement of the system of formation of investment strategies of the enterprises of Ukraine are formulated. The proposed stages of development of investment strategies of the enterprise in the financial market provide opportunities to form an investment portfolio in the financial market at the expense of the enterprise, which will further release funds that will be used to finance real projects and programs, thus reducing time intervals and reducing the burden on sources of financial resources of the enterprise.The model of estimation of management of an investment portfolio of the enterprise in the financial market is developed. In order to increase funding for the company's activities, a program of parallel portfolio management should be implemented.The study of factors influencing the formation of the investment strategy of the enterprise, using the methods of correlation and regression analysis.The model of formation of investment strategy of the enterprise on the basis of parallel management of a portfolio of financial and real assets which will provide the mechanism of realization of the purposes of the enterprise is offered.

Дисертація є комплексним дослідженням питань правого забезпечення саморегулювання господарсько-торговельної діяльності, враховуючи активізацію євроінтеграційного вектору та пов’язані з цим фактори економічної діяльності. Актуальність та наукова новизна дослідження зумовлена тим, що після проголошення незалежності України не було прийнято системного законодавства, яке врегулювало би суспільні відносини, пов’язані із саморегулюванням, саморегулюванням господарсько-торговельної діяльності, сфери оптової та роздрібної торгівлі, а також порядком утворення, реєстрації, діяльності та припинення саморегулівних організацій. Дослідження показало, що для суб’єктів господарювання, споживачів та громадяського суспільства саморегулювання є корисним та ефективним способом регулювання відносин у господарсько-торговельній діяльності. Досліджено теоретичні засади саморегулювання господарсько-торговельної діяльності, зокрема поняття, ознаки, види, засоби. Встановлено, що саморегулювання господарсько-торговельної діяльності (далі – ГТД) – це унікальна, складна система відносин, в якій сторони самостійно створюють, обирають для себе правила поведінки та виконують їх, покладаючись на взаємну добросовісність та доброчесність. Саморегулювання господарсько-торговельної діяльності має свої особливості виходячи із виду торгівлі (оптова, роздрібна, внутрішня, зовнішня), місця її здійснення, товарної спеціалізації, відповідно до якої здійснює діяльність суб’єкт господарювання, сторони договору тощо.Значна увага присвячується взаємодії саморегулювання ГТД з державним регулюванням, співрегулюванням. Запропоновано внесення змін до Господарського кодексу України, які закріпили би засади саморегулювання господарсько-торговельної діяльності.До нормативних засобів саморегулювання ГТД віднесено: господарський договір, типовий договір, меморандум, звичай ділового обороту (торгівлі), установчі документи підприємств, локальні акти СРО, етичні кодекси, кодекси практик, тощо. До організаційних або інституційних засобів саморегулювання – саморегулівні організації, громадські об’єднання, господарські об’єднання, біржі (товарні біржі), торгово-промислові палати, котрі представляють відповідних учасників ГТД. В Україні на сьогодні діють організації у сфері ГТД, які мають певні саморегулівні функції, однак не визнанні державою як СРО, наприклад: Асоціація Рітейлерів України (діє як професійне об’єднання у сфері роздрібної торгівлі), Асоціація виробників сільськогосподарської продукції (діє як громадське об’єднання у сфері виробництва сільськогосподарської продукції), тощо. Виокремлено АМВР (переговори, медіацію, міжнародний комерційний арбітраж) як засоби саморегулювання з огляду на важливість їх застосування для врегулювання спорів у ГТД. Досліджено види обмежень саморегулювання ГТД, до яких віднесено: 1) залежно від форми здійснення господарсько-торговельної діяльності (обмеження в оптовій, роздрібній торгівлі, громадського харчування тощо); 2) залежно від засобів саморегулювання господарсько-торговельної діяльності (обмеження щодо договорів купівлі-продажу, поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, оренди, міни (бартеру), лізингу тощо; обмеження щодо створення та діяльності громадських об’єднань, господарських об’єднань, бірж, торгово-промислових палат); 3) обмеження у діяльності СРО залежно від галузі господарсько-торговельної діяльності.^UThe dissertation is a comprehensive study of the issues of legal support for self-regulation of economic and commercial activities, taking into account the intensification of the European integration vector, the military aggression of the Russian Federation and related factors of economic activity. The relevance and scientific novelty of the study is due to the fact that after the declaration of Ukraine's independence, no systemic legislation was adopted which would regulate social relations related to self-regulation, self-regulation of economic and commercial activities, wholesale and retail trade, as well as the procedure for the formation, registration, operation and termination of self-regulatory organizations. The study has shown that for business entities, consumers and civil society, self-regulation is a useful and effective way to regulate relations in economic and commercial activities. The theoretical foundations of self-regulation of economic and commercial activity, in particular, the concept, features, types, and means are investigated. It is established that self-regulation of economic and commercial activity is a unique, complex system of relations in which the parties independently create, choose for themselves the rules of conduct and fulfill them, relying on mutual good faith and integrity. Self-regulation of economic and commercial activities has its own peculiarities based on the type of trade (wholesale, retail, internal, external), the place of its implementation, commodity specialization in accordance with which the business entity operates, the parties to the contract, etc.Considerable attention is paid to the interaction of self-regulation of the CTD with state regulation and co-regulation. The author proposes amendments to the Commercial Code of Ukraine which would consolidate the principles of self-regulation of economic and commercial activities. The regulatory means of self-regulation of the CTD include: civil contract, commercial contract, model contract, memorandum, customary business practices, constituent documents of enterprises, local acts of self-regulatory organizations, codes of ethics, codes of practice, etc. Organizational or institutional means of self-regulation include self-regulatory organizations, public associations, business associations, exchanges (commodity exchanges), chambers of commerce and industry that represent the relevant participants in the SCA. In Ukraine, there are currently organizations in the SCA sector that have certain self-regulatory functions, but are not recognized by the state as SROs, for example: Association of Retailers of Ukraine (acts as a professional association in the retail trade), Association of Agricultural Producers (acts as a public association in the field of agricultural production), etc. The author singles out ADR (negotiation, mediation, international commercial arbitration) as a means of self-regulation, given the importance of their use for dispute resolution in the SCA. The author studies the types of restrictions on self-regulation of the CTC, which include: 1) depending on the form of economic and trade activities (restrictions in wholesale, retail trade, public catering, etc.); 2) depending on the means of self-regulation of economic and trade activities (restrictions on contracts of sale, supply, contracting of agricultural products, lease, barter, leasing, etc; restrictions on the establishment and operation of public associations, business associations, exchanges, chambers of commerce and industry); 3) restrictions on the activities of SROs depending on the sector of economic and commercial activity.