У дисертаційній роботі виконано наукове завдання, яке полягало у розкритті історичного процесу ґенези служби військового духовенства (капеланської служби) Збройних Сил України у 1991–2017 роках, виявленні особливостей і тенденцій розвитку військово-релігійних відносин та формулюванні практичних рекомендацій щодо можливих напрямів використання набутого досвіду. Узагальнено вітчизняний та зарубіжний досвід задоволення релігійних потреб військовослужбовців, виявлено найбільш поширені моделі капеланського служіння в арміях зарубіжних країн. Аналіз історичного досвіду засвідчив, що практика ефективного співробітництва війська і Церкви з питань задоволення релігійних потреб військовослужбовців не є новою для нашої держави. Цей напрям роботи був притаманний майже усім збройним формуванням, які існували на теренах сучасної України. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що при вирішенні наукового завдання у дисертації вперше: узагальнено досвід і встановлено особливості душпастирської опіки особового складу ЗС України у період відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації; запропоновано та обґрунтовано авторську періодизацію ґенези служби військового духовенства (капеланської служби) Збройних Сил України у 1991–2017 роках; на основі досвіду задоволення релігійних потреб військовослужбовців під час проведення антитерористичної операції (операції Об'єднаних сил) та вивчення зарубіжних моделей капеланського служіння запропоновано національний конструкт служби військового капеланства.^UIn the dissertation the scientific task was performed, which was to reveal the historical process of genesis of the military clergy (chaplaincy service) of the Armed Forces of Ukraine in 1991-2017, identify features and trends in military-religious relations and formulate practical recommendations for possible use of experience. The domestic and foreign experience of meeting the religious needs of servicemen is generalized, the most common models of chaplaincy in the armies of foreign countries are revealed. An analysis of historical experience has shown that the practice of effective cooperation between the military and the Church in meeting the religious needs of servicemen is not new to our country. This direction of work was inherent in almost all armed formations that existed in modern Ukraine. The scientific novelty of the obtained results is that in solving the scientific problem in the dissertation for the first time: generalized experience and established features of pastoral care of personnel of the Armed Forces of Ukraine in the period of repulse and deterrence of armed aggression of the Russian Federation; the author's periodization of the genesis of the military clergy service (chaplaincy service) of the Armed Forces of Ukraine in 1991-2017 is proposed and substantiated; based on the experience of meeting the religious needs of servicemen during the anti-terrorist operation (Joint Forces operation) and the study of foreign models of chaplaincy, a national construct of military chaplaincy service was proposed.

У дисертаційній роботі виконано наукове завдання, яке полягало у розкритті історичного процесу ґенези службивійськового духовенства (капеланської служби) Збройних Сил України у 1991–2017 роках, виявленні особливостей ітенденцій розвитку військово-релігійних відносин та формулюванні практичних рекомендацій щодо можливих напряміввикористання набутого досвіду. Узагальнено вітчизняний та зарубіжний досвід задоволення релігійних потребвійськовослужбовців, виявлено найбільш поширені моделі капеланського служіння в арміях зарубіжних країн. Аналізісторичного досвіду засвідчив, що практика ефективного співробітництва війська і Церкви з питань задоволеннярелігійних потреб військовослужбовців не є новою для нашої держави. Цей напрям роботи був притаманний майже усімзбройним формуванням, які існували на теренах сучасної України. Наукова новизна одержаних результатів полягає втому, що при вирішенні наукового завдання у дисертації вперше: узагальнено досвід і встановлено особливостідушпастирської опіки особового складу ЗС України у період відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації;запропоновано та обґрунтовано авторську періодизацію ґенези служби військового духовенства (капеланської служби)Збройних Сил України у 1991–2017 роках; на основі досвіду задоволення релігійних потреб військовослужбовців під часпроведення антитерористичної операції (операції Об'єднаних сил) та вивчення зарубіжних моделей капеланськогослужіння запропоновано національний конструкт служби військового капеланства.^UIn the dissertation the scientific task was performed, which was to reveal the historical process of genesis of the military clergy(chaplaincy service) of the Armed Forces of Ukraine in 1991-2017, identify features and trends in military-religious relations andformulate practical recommendations for possible use of experience. The domestic and foreign experience of meeting thereligious needs of servicemen is generalized, the most common models of chaplaincy in the armies of foreign countries arerevealed. An analysis of historical experience has shown that the practice of effective cooperation between the military and theChurch in meeting the religious needs of servicemen is not new to our country. This direction of work was inherent in almost allarmed formations that existed in modern Ukraine. The scientific novelty of the obtained results is that in solving the scientificproblem in the dissertation for the first time: generalized experience and established features of pastoral care of personnel ofthe Armed Forces of Ukraine in the period of repulse and deterrence of armed aggression of the Russian Federation; the author'speriodization of the genesis of the military clergy service (chaplaincy service) of the Armed Forces of Ukraine in 1991-2017 isproposed and substantiated; based on the experience of meeting the religious needs of servicemen during the anti-terroristoperation (Joint Forces operation) and the study of foreign models of chaplaincy, a national construct of military chaplaincyservice was proposed.