Вперше у вітчизняному літературознавстві проаналізовано романи "Волхви" та "Великий розенкрейцер" маловідомого російського письменника XIX ст. Вс. Соловйова в аспекті вивчення жанрових традицій та новаторства, єдності художніх особливостей дилогії та філософських й езотеричних учень у соціокультурному контексті 1880-х рр. Визначено й охарактеризовано основні періоди літературної творчості Вс.Соловйова, проаналізовано творчу взаємодію письменника з О.Блаватською та Вол.Соловйовим як процес взаємотяжіння та дистанціювання. Простежено зворотний зв'язок, що підтверджує вплив творчості Вс.Соловйова на формування літературних процесів, зокрема, виникнення та розвиток символістського напрямку. Розкрито філософські засади романів і введені у дилогію моделі духовної еволюції особистості, створені на підставі філософських доктрин Вол.Соловйова та Ф.Ніцше. Розглянуто засоби втілення й оформлення даних моделей у художньому просторі романів, досліджено їх інтегрування у містичне вчення таємного ордену. Визначено імовірні джерела творення дилогії, розглянуто символіку назв романів, способи введення біографічного матеріалу. Встановлено вплив російської філософської прози XIX ст. на поетику творів Вс.Соловйова. Під час дослідження роману "Волхви" особливу увагу приділено вивченню системи персонажів твору як засобу художнього втілення філософської концепції світу письменника. Роман "Великий розенкрейцер" розглянуто як спробу реалізації символістського принципу засобами поетики.

  Скачати повний текст