Одержано залежності для визначення геометричних параметрів в статичній та кінематичній системах координат, які враховують особливості конструкції й експлуатації такого інструменту. Встановлено найбільш оптимальні форми передньої та задньої поверхонь сферичних кінцевих фрез. Досліджено вплив конструктивних параметрів, режимів різання, кутів нахилу та випередження на кінематичні геометричні параметри. Визначено припустимі кути випередження. Розроблено САПР різальної частини сферичних кінцевих фрез з її програмною реалізацією. Вирішено задачі формоутворення поверхонь фрези конічними шліфувальними кругами для побудови їх твердотільної моделі як електронного еталона у разі контролю за розробки САПР. Розроблено нову конструкцію фрези, новизну якої підтверджено патентом.

  Скачати повний текст

Захворювання скронево-нижньощелепного суглобу (СНЩС) є однією з найбільш поширених хвороб стоматологічного профілю. Згідно з американською академією орофасціального болю дисфункція СНЩС – хвороба, котра об'єднує клінічні патологічні стани в жувальних м'язах, СНЩС та в асоційованих з ним структурах. Максило-мандибулярний комплекс є невід'ємною ланкою моторної системи міофасціального каркасу організму, особливо з тісним зв'язком моторного комплексу голови та шиї (Catanzariti J.F,2005;National Institute of Dental and Craniofacial Research,2014). Етіологія дСНЩС багатоаспектна, при цьому патологія охоплює біомеханічні, нейромускулярні, біо-соціологічні та анатомічні фактори (Chisnoiu A.M.,2015). Мультифакторність захворювання ускладнює діагностику та виявлення основного етіологічного фактору для усунення або зменшення його впливу. Роль та етіопатогенетичний вплив оклюзійних порушень на зміщення голівок нижньої щелепи залишається предметом дискусій. Взаємозв'язок краніо-фаціальних аномалій з дСНЩС обмежується лише вивченням скелетного типу прикусу та цефалометричним аналізом показників за різними авторами. Традиційні методи лікування дають тимчасовий ефект, реабілітація лишається не завершеною. На основі проведених досліджень у дисертаційній роботі встановлені нові теоретичні та практичні результати щодо дСНЩС. Виявлені нові фактори ризику, розроблені діагностичні критерії та особливості тактики лікування. Мета дослідження - підвищити ефективність діагностики, методів патогенетичного лікування хворих з краніо-цервіко-мандибулярною дисфункцією, шляхом аналізування результатів об'єктивних проявів, променевих та функціональних досліджень змін в цервіко-мандибулярній ділянці. Об'єкт дослідження - клінічні, лабораторні, функціональні характеристики краніо-цервіко-мандибулярної ділянки у пацієнтів з краніо-цервіко-мандибулярною дисфункцією. Предмет дослідження - ефективність діагностики та методів лікування пацієнтів з краніо-цервіко-мандибулярною дисфункцією. Згідно поставленої мети та завдань було досліджено різні варіації положень голівок нижньої щелепи при дисфункції скронево-нижньощелепного суглобу та у контрольній групі. Крім того, проаналізовано положення кісток черепа та проведена детальна оцінка стану шийного відділу хребта, що має свої особливості для кожного з положень голівок нижньої щелепи. Таким чином, описані різні форми краніо-цервіко-мандибулярної дисфункції. Виявлені нові фактори ризику розвитку краніо-цервіко-мандибулярної дисфункції, котрі є ключовими в якості первинної діагностики. Розроблено тактику лікування пацієнтів з урахуванням особливостей клінічних та рентгенологічних проявів краніо-цервіко-мандибулярної дисфункції. Було проведено порівняння розробленої тактики лікування з загальновідомим. Для виконання поставлених завдань використовували: загально клінічні методи обстеження, цефалометричний аналіз Tweed, Kim, Ricketts, Jarabak, Sassouni+, Grummons, ортопантомографію, визначення кута аксиса на боковій ТРГ, КТ СНЩС, електроміографію жувальних, скроневих, грудино-ключично-соскоподібних та трапецієвидних м'язів. Крім того, для детальної оцінки положень скроневої, окремих частин клиновидної, потиличної кістки, ізольованих положень шийних хребців в різних проекціях (до та після лікування) використовувався розроблений нами метод оцінки за допомогою КТ та ТРГ в прямій, боковій проекціях. Було проведено фотозйомку оклюзійних змін прикусу до, в процесі та після лікування.^UThe temporomandibular joint (TMJ) dysfunction is one of the most common dental diseases. Pursuant to the American Academy of Orofacial Pain, the TMJ dysfunction is a disease comprising the clinical pathological conditions of the muscles of mastication, TMJ and TMJ associated structures. The maxillomandibular complex is an integral component of a motor system of the body's myofascial framework, in particular, it is closely related to the motor complex of the head and the neck (Catanzariti J.F, 2005; National Institute of Dental and Craniofacial Research, 2014). The etiology of the TMD is multifaceted, with the pathology covering biomechanical, neuromuscular, bio-sociological and anatomical factors (Chisnoiu A.M., 2015). The disease multifactorial nature presents challenges for diagnostics and determination of the main etiological factor in order to eliminate or reduce its impact. The role and the etiopathogenic influence of the occlusion impairments on the articular head displacement remain under discussion. The relationship between the craniofacial anomalies and the TMD is encompassed only by the study of the skeletal occlusion and cephalometric analysis of the parameters by various authors. The traditional methods of treatment exhibit temporal effect and rehabilitation remains incomplete. The new theoretical and practical findings regarding TMD have been established in the thesis as based on the conducted research. The new risk factors have been found, the diagnostic criteria and the peculiarities of the therapeutic approach have been elaborated. The aim of the study is to increase the efficacy of diagnostics, methods of pathogenic treatment of patients with craniocervicomandibular dysfunction by analyzing the objective examination findings, X-ray and functional examinations of changes in the cervico-mandibular region. The object of the study – clinical, laboratory, functional characteristics of the craniocervicomandibular region in patients with craniocervicomandibular dysfunction. The subject of the study – the efficacy of diagnostics and methods of treatment of patients with craniocervicomandibular dysfunction. Pursuant to the aim and objectives set, the different variants of the articular head positions with temporomandibular joint dysfunction were investigated. Moreover, the position of the cranial bones was analyzed and the detailed assessment of the cervical spine condition, which has its peculiarities for each position of the articular heads, was conducted. Thus, the various types of craniocervicomandibular dysfunction have been described. The new risk factors for the development of the craniocervicomandibular dysfunction, which are fundamental in a primary diagnostics, were found. The therapeutic approach, considering the peculiarities of the clinical and X-ray manifestations of the craniocervicomandibular dysfunction, has been elaborated. The developed therapeutic approach was compared to the well-known ones. The following has been applied for implementation of the objectives set: general clinical methods of examination, cephalometric analysis according to Tweed, Kim, Ricketts, Jarabak, Sassouni+, Grummons, orthopantomography, determination of axis angle on the lateral teleroentgenography [TRG], TMJ CT, electromyography of the masticatory, temporal, sternocleidomastoid and trapezius muscles. Moreover, the evaluation method by CT and TRG in frontal, lateral views, elaborated by us, has been applied for the detailed assessment of the position of the temporal, certain parts of sphenoid, occipital bones, isolated positions of the cervical vertebrae in various views (prior to and post treatment). The photos of the occlusion changes prior to, in process and post treatment were taken.