Розроблено цілісну систему поглядів на взаємовідносини Української держави та закордонного українства, обгрунтовано визначальну роль у їх формуванні та розвитку організаційних і договірно-регуляторних механізмів. Закордонне українство розглянуто як суспільну систему, сформовану на основі національного самоусвідомлення, яка перебуває у стані взаєморозвитку та взаємодії з Українською державою. На підставі аналізу історичної ретроспективи розвитку закордонного українства та його становища у сучасний період доведено, що воно є значним і значущим фактором національного відродження, має духовні та матеріальні підстави та засоби позитивного впливу на українське державотворення. Зроблено висновок, що взаємовідносини з українським етносом, який перебуває за кордоном, необхідно будувати за принципом взаємності, з урахуванням його особливостей за країнами перебування, мотивів набуття статусу закордонності. Загальну парадигму розвитку взаємодії Української держави та закордонного українства роглянуто у конкретному контексті. У аспекті ідеї важливості всіх складових закордонного українства здійснено дослідження стосовно українців, що мешкають у Білорусі, вивчено становище українців Росії, Казахстану, Молдови, Киргизстану. Висвітлено висновки наукових праць щодо українців Канади, США та інших західних країн. Проаналізовано законодавчі та договірно-регуляторні механізми, вивчено організаційно-управлінський вимір консолідаційних процесів, передумови, тенденції розвитку закордонного українства. Визначено громадсько-суспільні та соціально-культурні чинники впливу на реалізацію конституційних положень щодо сприяння закордонному українству у задоволенні культурних, освітніх, інформаційних та інших потреб. Доведено, що найбільш ефективним щодо організації співпраці є програмно-цільовий метод та системно-функціональний підхід. Запропоновано проведення спільних заходів, які найкраще сприяють формуванню іміджу Української держави за кордоном та задоволенню потреб закордонного українства.

  Скачати повний текст

В роботі здійснено комплексний аналіз механізмів регіонального управління реформуванням гуманітарної сфери. Розглянуті передумови, тенденції перехідного періоду. Розроблено системно-функціональний механізм реформування освіти, охорони здоров'я, культури та соціального захисту. Визначено зовнішні та внутрішні чинники, які забезпечують рівновагу гуманітарних систем. Досліджено взаємозв'язок регіонального управління з комплексом "економіка - гуманітарна сфера - населення". Доповнені показники оцінки діяльності закладів гуманітарної сфери, які враховують їх участь в ринкових перетвореннях. Запропоновані структури управління, адекватні потребам перехідного періоду. Проаналізовано бюджет, як інтегральний показник якості управлінської праці та його функції. Зроблено висновок про те, що збалансований бюджет зв'язує регіон в єдиний комплекс, цілісну систему, забезпечує його рівновагу, виконує головну функцію - фінансування гуманітарної сфери. Доведено зростання ролі місцевих податків і зборів у вирішенні питань соціального захисту населення.

  Скачати повний текст