Розроблено теоретичні засади екологічної безпеки систем питного водопостачання міст (ЕБВ) як нового наукового напрямку у галузі екологічної безпеки міських агломерацій, які передбачають формування механізмів управління стійким функціонуванням і збалансованим (відтворним) розвитком цих систем за умов прояву несприятливих природно-техногенних явищ з одночасним зменшенням ризиків шкідливого впливу водопостачальних підприємств на довкілля та людину. Установлено науково-методологічні передумови ЕБВ та сформульовано аксіоми, принципи, поняттєво-термінологічні визначення та системотехнічні ознаки. Запропоновано методологію вивчення складових безпеки водопостачання за ієрархічним принципом з застосуванням інтегрованих системотвірних параметрів на внутрішньо- та зовнішньосистемному рівнях небезпеки. Це дає змогу здійснювати розрахунки прийнятного ризику негативних проявів від водопостачальної системи з їх повторюваністю та тривалістю у часі. Визначено нові підходи до формування стратегії управління екологічною безпекою питного водопостачання, спрямованої на покращання стану екосистем. Вони грунтуються на екологічному та водогосподарському менеджменті, інтегрованому регіонально-басейновому управлінні водними об'єктами, використанні ГІС-технологій для моніторингу та прогнозування небезпечних процесів, зумовлених роботою водопостачальних систем, підвищенні їх енергетичної безпеки. Запропоновано новий метод аналізу стану водопровідних мереж і обчислення обсягів робіт з метою їх відновлення та реконструкції, реалізація якого запобігає забрудненню та втратам питної води під час її транспортування, а також підтопленню територій і руйнуванню підземних споруд міста. Метод базується на техніко-економічному розрахунку структури використання води та щорічного приросту її нормативних втрат залежно від матеріалів, діаметрів і термінів експлуатації трубопроводів. Узагальнено аналітико-статистичні багатокомпонентні моделі сумісної послідовно-паралельної трансформації речовин у воді водних об'єктів для вирішення оптимізаційних задач управління охороною у поверхневих джерелах водопостачання. Модельні структури теоретично обгрунтовано, вони ймовірнісно враховують неконтрольовані фактори та дають змогу здійснювати прості процедури ідентифікації параметрів за даними натурних спостережень. Розроблено методи оптимального регулювання руслового стоку долинними водосховищами та раціоналізації кратності водообміну наливних водоймищ для створення сприятливих умов на питних водозаборах. Розроблені методи базуються на мінімізації коливань рівня води у нижніх б'єфах за модельними гідрографами та встановленні закономірностей залежності якості води від складових водного балансу.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст