Проведено комплексний аналіз феномена мандрівництва, виявлено його сутнісні характеристики, що дозволяють говорити про його безсумнівну філософську значущість для культурного дискурсу XIX - XX ст. Виділено головні типи мандрівництва, показано генетичний зв'язок феномена з первинними ментальністними уявленнями, що виникають на грунті просторової метафорики. Виявлено народно-релігійну філософську парадигму мислення, що формує цілісне уявлення про світ і місце мандрівника в ньому. Досліджено стадіально первинну "українську лінію" мандрівництва Сковорода - Гоголь, що перевела мандрівництво на духовну площину, надавши йому статус повноцінної культурної програми; визначила напрямки осмислення феномена російською культурою і філософською думкою. Показано процес становлення опозиції мандрівництво/блукання, виявленої і дослідженої на матеріалі робіт філософів і мислителів "срібного віку". Визначено напрямок трансформації феномена в епоху постмодерна, зокрема, віртуального мандрівництва.

  Скачати повний текст