Комплексно проаналізовано феномен творчості М.В.Гоголя у контексті християнської антропології. У ході дослідження визначено сутнісні філософські характеристики художніх творів письменника, що дозволяють говорити про його безсумнівну філософську значущість для культурного дискурсу не тільки XIX ст. Призмою антропологічного аналізу для нього є феномен буття, який забезпечує людині справжність існування. Доведено, що підгрунтям понятійних та образних структур творів М.В.Гоголя є глибоко приховані універсальні релігійно-моральні засади. Таким чином, встановлено тісний зв'язок ідеології християнства, напрацьованої фундаторами Церкви зі змістом гоголівських текстів, які є закономірним явищем, бо віддзеркалили зміни й очікування, що відбувались у духовному житті XIX ст. Показано, що в основі уяви митця про людину лежать ключові положення християнської антропології, але особливість гоголівського уявлення полягає у тому, що воно набуває "негативного" відтінку. Проаналізовано художні та епістолярні твори прозаїка стосовно даної проблеми.

  Скачати повний текст