Проаналізовано поетику прози В.Винниченка 1900 - 1910-х рр. з позицій структуралізму, постструктуралізму, рецептивної етики. З'ясовано особливості формування й функціонування художнього мислення прозаїка. Розглянуто концепцію людини, запропоновану письменником, структуру його творів, яка передбачає вивчення сюжетобудови, поетики деталей, розповідної структури, на кожному з яких простежено еволюцію структурних і жанрових моделей та їх концептуальне навантаження. З'ясовано взаємодію прози В.Винниченка зі стильовими течіями української літератури початку XX ст., місце його доробку серед найбільш показових явищ вітчизняного літературного контексту.

  Скачати повний текст