Дисертацію присвячено міжнародно-правовим механізмам правомірного відступу держав від власних зобов'язань у сфері прав людини. Висвітлено еволюцію розуміння правомірності відступу держав від власних міжнародних зобов'язань, відображення такого відступу в сучасному праві міжнародних договорів і практику вирішення спорів щодо правомірності відступу держав відтаких зобов'язань. Визначено специфіку відступу держав за універсальними та регіональними угодами у сфері прав людини, охарактеризовано процедуру та правові наслідки відступу України від власних міжнародних зобов'язань у сфері прав людини в умовах збройного конфлікту. Охарактеризовано практику оцінки правомірності відступу держав від власних зобов'язань у діяльності міжнародних судів і конвенційних органів. Відзначено ключову потребу співвідношення приписів міжнародного гуманітарного права та права прав людини в умовах дерогації, визнано вирішальну роль дотримання в умовах дерогації процесуальних прав і гарантій. Доведено, що наразі практичне значення мають механізми дерогації за Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, за Американською конвенцією прав людини та Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод. Обґрунтовано, що відповідальність держави за порушення прав людини на території, яку вона не контролює, та суб'єктами, яких вона не контролює, в цілому є вкрай обмеженою. В умовах, коли держава-жертва не може гарантувати на окупованій території дотримання прав, що не підлягають дерогації, її відступ від інших зобов'язань на такій території не має практичного сенсу та формального значення. Доведено, що в Україні накопичено спеціальну законодавчу базу, в рамках якої можуть здійснюватися додаткові обмеження прав людини згідно умов дерогації, формується система відповідних правозастосовних актів.^UThe dissertation is devoted to the international legal mechanisms of lawful retreat (derogation) of states from their own human rights obligations. The work reflects the development of the European scientific and philosophic doctrine on the nature of states' obligations, including the treaty ones, of the derogation from such obligations and of its non-execution. There is proved that as minimum since the ХVІІІ century states foresaw the possibility of the derogation from their treaty obligations for humanitarian issues, such as defence the non-combatants, exchanging the prisoners of war, fishermen's and merchants' interests. The evolution of the understanding of the legality of the derogation of states from their own international obligations, the reflection of such derogation by the modern law of international treaties and by the practice of resolving disputes concerning the legality of the derogation of states from such obligations are also studied. The specifics of the derogation of states under universal and regional treaties in the field of human rights are defined; the procedure and legal consequences of Ukraine's derogation from its own international human rights obligations in the context of armed conflict are described. The practice of assessing the legality of the derogation of states from their obligations in the activities of international courts and convention bodies is described. The key requirement for the correlation of the requirements of internationalhumanitarian law and human rights under the conditions of the derogation is noted, and it recognizes the key role of observance the procedural rights and guarantees in those processes of derogation. It is proved that the mechanisms of derogation under the International Covenant on Civil and Political Rights, the American Convention on Human Rights, the Convention for the Protection of Human Rightsand Fundamental Freedoms have major practical importance for the modern international law.