На підставі аналізу документів і фактологічного матеріалу вивчено еколого-соціальну політику держави у процесі здійснення земельної реформи в історичному контексті. Надано характеристику передумов погіршення екологічної ситуації в Україні. Наголошено на необхідності дослідження стану екології в Україні та пошуку найбільш оптимальних методів для їх покращення, але з обов'язковим врахуванням соціального аспекту. Запропоновано тезу, що екологічний чинник, як головний фактор, що визначає буття людиним, є домінувальним, але одночасно підпорядкований самій людині (соціуму). Розкрито динаміку змін у правовому полі щодо дотримання екологічних вимог та рівень соціального спрямування під час реалізації земельної реформи. Визначено три етапи їх здійснення, а саме: 1990 - 1996 рр., 1996 - 2001 рр., третій етап розпочався у 2002 р. Надано оцінку роботи центральних і місцевих органів державної влади, а також органів місцевого самоврядування щодо вирішення екологічних проблем на селі. Зазначено, що, незважаючи на постійно зростаючу увагу й активну роботу цих органів з екологічної безпеки, негативні процеси тривають. Розкрито особливості реалізації соціальної пільгової політики щодо сільських жителів, визначено роль у розв'язанні зазначених проблем громадського екологічного руху.

  Скачати повний текст