Дисертація є одним із перших в Україні комплексних досліджень правових основ фінансово-господарської діяльності підприємств з державною часткою власності в Україні. Корпоративні правовідносини за участю підприємств з державною часткою власності виступають як врегульовані нормами права комплексні правові відносини, що виникають, змінюються та припиняються між засновниками та учасниками юридичної особи та самою юридичною особою в результаті реалізації ними своїх корпоративних прав держави, регламентуванні діяльності підприємства (корпорації) та здійснення корпоративного управління. Сфера управлінської діяльності підприємств з державною часткою власності в Україні є сферою взаємодії (солідаризації) публічних та приватних інтересів, з обов’язковим окресленням «компетенції» відповідних органів корпоративного управління. За своєю правовою природою корпоративні відносини підприємств з державною часткою власності в Україні підлягає комплексному правовому регулюванню з використанням інструментів господарського, фінансового, адміністративно-правового та приватно-правового (цивілітарного) характеру. Корпоративне право є складним міжгалузевим утворенням, змістом якого є сукупність суб’єктивних прав у сфері корпоративного управління та участі. У поєднанні із речовим та немайновим компонентом воно виступає об’єктом як господарсько, цивільного так адміністративно-управлінського правовідношення. Методологічну основу дослідження сфери корпоративного права складає синергетичний підхід, оскільки корпоративне право є синергетичною системою - це система, складна та відкрита у своєму розвитку. Стан наукових досліджень корпоративних прав у національній правовій доктрині носить цілісний але не кодифікований характер, наукові дослідження проблематики корпоративних відносин відзначаються винятковим динамізмом та викликають обґрунтований інтерес як серед дослідників господарського, цивільного права та представників адміністративного права.Досвід іноземних країн свідчить про існування чотирьох основних моделей корпоративного управління державними підприємствами: децентралізовану, консультативну, дуальну і централізовану. Втім, зазначені моделі досить рідко зустрічаються у «чистому» вигляді, і в різних країнах поєднуються елементи більш ніж однієї моделі. Слід зазначити, що більшість країн ОЕСР використовують дуальну модель, згідно з якою права держави як акціонера здійснюються двома міністерствами: галузевим міністерством та міністерством, завданням діяльності якого є корпоративне управління. В останні роки в багатьох країнах світу спостерігається тенденція переходу до централізованих структур управління державними компаніями. Джерела корпоративного права становлять єдину, цілісну систему, елементи (складові частини) якої перебувають у відносній субординації й ієрархічній підпорядкованості відповідно до логіки правового регулювання корпоративних правовідносин. Сьогодні основним концептуальним підходом, що випливає з конституційних приписів, має бути розміщення переважної частини правил, які встановлюють повноваження та способи дії органів виконавчої влади та інших суб’єктів у процесі управління державною власністю, кодифікованому нормативно-правовому акті. Реалізація подібних заходів можна реалізувати через нормативно-правову кодифікацію. Це відкриває шлях до створення «Кодексу корпоративного права України», який має складатися з окремих розділів, що охоплюють ріні інститути корпоративних відносин. Зазначений нормативно-правовий акт необхідно побудувати виходячи з поширеної у національній правовій системі моделі пандектної будови кодексу. До загальної частини Кодексу корпоративного права України необхідно включити положення щодо загальних засад (принципів) здійснення корпоративного управління, суб’єктивного складу учасників корпоративних відносин, положення щодо об’єктів корпоративного управління та особливостей і юридичної природи корпоративних прав, порядку застосування міжнародно-правових актів. До спеціальної частини Кодексу корпоративного права України необхідно віднести положення щодо регулювання формування та змісту кодексів корпоративного управління, порядку здійснення моніторингу у сфері корпоративного управління, відповідальності суб’єктів та її меж, порядку здійснення корпоративного управління у надзвичайних умовах (надзвичайний стан або військовий стан), порядок вирішення корпоративних спорів.^UCorporate legal relations with the participation of state-owned enterprises act as complex legal relations regulated by legal norms that arise, change and terminate between the founders and participants of a legal entity and the legal entity itself as a result of their exercise of their corporate rights of the state, regulation of the activities of the enterprise (corporation) and implementation of corporate governance. The sphere of management activity of enterprises with a state share of ownership in Ukraine is the sphere of interaction (solidarity) of public and private interests, with a mandatory delineation of the "competence" of the relevant corporate governance bodies. By its legal nature, corporate relations of enterprises with a state-owned share in Ukraine are subject to complex legal regulation using economic, financial, administrative-legal and private-law (civil) instruments.Corporate law is a complex interdisciplinary entity, the content of which is a set of subjective rights in the field of corporate governance and participation. In combination with the material and non-property component, it acts as an object of economic, civil, and administrative-management legal relations.The methodological basis of research in the field of corporate law is a synergistic approach, since corporate law is a synergistic system - it is a system that is complex and open in its development. The state of scientific research on corporate rights in the national legal doctrine has a holistic but not codified character, scientific research on the problems of corporate relations is characterized by exceptional dynamism and arouses justified interest among researchers of economic and civil law and representatives of administrative law.The experience of foreign countries shows the existence of four main models of corporate management of state-owned enterprises: decentralized, consultative, dual and centralized. However, these models are rarely found in their "pure" form, and elements of more than one model are combined in different countries. It should be noted that most of the OECD countries use a dual model, according to which the rights of the state as a shareholder are exercised by two ministries: a branch ministry and a ministry tasked with corporate governance. In recent years, in many countries of the world, there has been a trend of transition to centralized management structures of state-owned companies.The sources of corporate law constitute a single, integral system, the elements (components) of which are in relative subordination and hierarchical subordination in accordance with the logic of legal regulation of corporate legal relations. Today, the main conceptual approach stemming from constitutional prescriptions should be to place the majority of the rules that establish the powers and methods of action of executive power bodies and other subjects in the process of managing state property in a codified legal act. The implementation of such measures can be implemented through regulatory and legal codification.This paves the way for the creation of the "Corporate Law Code of Ukraine", which should consist of separate sections covering early institutions of corporate relations. The specified regulatory legal act must be built based on the model of the pandect structure of the code widespread in the national legal system. The general part of the Code of Corporate Law of Ukraine must include provisions on the general principles (principles) of corporate governance, the subjective composition of participants in corporate relations, provisions on the objects of corporate governance and the specifics and legal nature of corporate rights, the procedure for applying international legal acts. The special part of the Code of Corporate Law of Ukraine should include provisions on the regulation of the formation and content of corporate governance codes, the procedure for monitoring in the field of corporate governance, the responsibility of entities and its limits, the procedure for corporate governance in emergency conditions (state of emergency or martial law), procedure for resolving corporate disputes.