Вперше, шляхом прямого порівняння з даними ізотопного датування монацитів з одних і тих же об'єктів, встановлено надійність оцінювання віку монацитів методом загального свинцю з рентген-флуоресцентним визначенням вмісту U, Th, Pb в окремих кристалах монациту в широкому інтервалі значень віку від архею до палеозою. Показано, що невизначеність значень оцінювання віку монацитів для використаного методу становить близько 5 % відносних для архею - палеопротерозою і близько 10 % відносних для фанерозою. Встановлено, що гіпергенні умови, зокрема, процеси короутворення, помітно не порушують U - Tb - Pb ізотопну систему монацитів, і вік детритових монацитів відповідає віку материнських порід. Вперше вивчено латеральну поширеність проявів молодих монацитів і встановлено, що в осадовому чохлі території України повсюдно, окрім Приазовського району, мають регіональне поширення монацити неопротерозой-палеозойського віку. Вперше показано, що на відміну від таких акцесорних мінералів як циркон, апатит і сфен, однозначного зв'язку між вмістом елементів-домішок у монациті та петрохімічним типом материнської породи не спостерігається, за винятком монацитів з нефелінвмісних лужних порід та карбонатитів. Сформульовано емпірично обгрунтоване припущення про походження основної частини молодих монацитів не з порід Українського щита, а з кристалічних порід тектонічних структур, що оточують південно-західну частину Східноєвропейської платформи.

  Скачати повний текст