Вперше в українській історико-філософській науці проаналізовано феномен необароко, визначено його характеристики, ідеї та поняття. Наведено визначення феномену необароко як ціннісної складової постмодерної думки, на базі якого узагальнено культурологічні та філософські засади постмодернізму. Здійснено культурологічний та історико-філософський аналіз витоків, становлення та розвитку необарокового світовідчуття. Доведено, що феномен необароко є полідисциплінарним дискурсом історії філософії. Встановлено існування "лінії необароко", яка об'єднує архітекторів, художників, філософів, математиків і допускає перетинання, зміни, що сприяють комунікації між різними дисциплінами. З'ясовано, що теперішня необарокова дійсність є такою, де світ "реально обернений", де істинне є моментом хибного, а дійсність, яка заповнюється спогляданням вистави, змінюється і в самій собі репродукує глядацький порядок: необарокова дійсність виникає у виставі, а вистава є дійсністю. Виявлено, що феномен необароко переплітається зі сферою інформаційного соціуму. Розкрито сутність понять постмодерністської філософії "симулякр", "симуляція" і "гіперреальність". З'ясовано, що необароко наслідує у бароко тип мислення із символічно-образним навантаженням, а "віртуальна реальність" як гіперреальність постає філософською категорією, іманентною самій структурі буття.

  Скачати повний текст