Запропоновано особистісно-комунікативний підхід для вивчення та формування гуманістичної спрямованості міжособистісного спілкування. Розроблено концептуальну модель проявів і взаємовпливів гуманістичних інтенцій і агресивних тенденцій у міжособистісному спілкуванні підлітків. Визначено психологічні критерії прояву у ньому цих інтенцій і тенденцій. Обгрунтовано формулу кількісної оцінки типу взаємозв'язку між гуманістичними інтенціями й агресивними тенденціями у спілкуванні. Виявлено конструктивні (гуманістично-діалогічну, компромісну) і деструктивну (конфліктно-агресивну) стратегії партнерів у міжособистісному спілкуванні. Розроблено й експериментально перевірено ефективність програми та методики формування гуманістичної спрямованості даного спілкування за умов формувального експерименту. Зміст і методику навчально-розвивальної програми побудовано відповідно до концептуальної моделі проявів і взаємовпливів гуманістичних інтенцій у міжособистісному спілкуванні підлітків і принципів особистісно-комунікативного підходу. Запропоновано психолого-педагогічні рекомендації психологам, вчителям, які визначають шляхи розвитку гуманістичної спрямованості спілкування як умови подолання або врівноваження агресивних тенденцій у міжособистісному спілкуванні підлітків.

  Скачати повний текст

Вивчено роль особистісних детермінант у гуманізації педагогічного процесу, розкрито вплив особистісних якостей педагога на його готовність до реалізації фасилітативної діяльності у навчально-виховному процесі. Проаналізовано сучасний стан досліжень з проблеми гуманізації навчально-виховного процесу та роль фасилітації у даному контексті. Виокремлено основні складові готовності педагогів до здійснення фасилітативної діяльності й особистісні детермінанти, що впливають на її розвиток. Проаналізовано сучасні методи підготовки педагогів і розроблено оптимальну програму, спрямовану на формування готовності педагогів до фасилітативної діяльності. Проведено кількісний і якісний аналіз результатів дослідження, інтерпретацій власних звітів педагогів, інтерв'ювання учнів та їх батьків і встановлено, що готовність педагога до здійснення фасилітації - інтегральна якість, яка включає декілька складових: орієнтацію на співпрацю, емпатійність, конгруентність. Виявлено, що формування даної якості обумовлено особистісними детермінатами, зокрема, характерологічними особливостями особистості педагога, а також методами підготовки педагогів-фасилітаторів. Встановлено, що безпосередньо готовність до здійснення фасилітативної діяльності можна успішно формувати за допомогою спеціально розробленого психологічного тренінгу. Обгрунтовано, що для збереження стійкого тренінгового ефекту необхідно реалізувати відповідну програму підтримки-супроводу для педагогів.

  Скачати повний текст

Досліджено способи психозахисної регуляції особистості на рівні організації її активності та самореалізації. Розглянуто особливості психологічного захисту дітей порівняно із захистом педагогів і розкрито вікові закономірності формування дитячого психологічного захисту та їх взаємозалежність від використання педагогами певного педагогічного стилю. Розроблено комплекс дослідних методик, спрямованих на виявлення механізмів психологічного захисту особистості в системі педагогічної взаємодії, що окреслює конструктивні механізми психологічного захисту особистості й умови їх формування. Висвітлено корекційно-розвиваючу програму формування конструктивних механізмів психологічного захисту особистості в системі педагогічної взаємодії.

  Скачати повний текст

Визначено суть конфліктологічної компетентності вчителя, її зміст і структуру. Обгрунтовано, що процес формування конфліктологічної компетентності педагогів забезпечується індивідуалізацією технології конфліктологічної підготовки за умов базування педагогів на досвіді й організації співробітництва у процесі діалогових форм спідкування. Відзначено щодо забезпечення реалізації виділених педагогічних умов шляхом упровадження інтерактивної технології конструктивного навчання управлінню конфліктами. Характеристиками цієї технології є: взаємодія вчителя з власним і чужим досвідом управління різного роду конфліктами; знаходження ведучого у позиції фасілітатора; використання активних форм і методів навчання (поліфункціональних проектів, ділових ігор, тренінгів, моделювання, програвання, розв'язування педагогічних ситуацій і конфліктів, різноманітних індивідуальних і соціальних вправ, роботи з біографією, ритмічної організації навчання). Здійснено цілісний процес конфліктологічної підготовки вчителя протягом трьох послідовних етапів - мотиваційно-пізнавального, тренувально-виконавчого, рефлексивно-творчого. Обгрунтовано показники та критерії сформованості конфліктологічної компетенції вчителя. За результатами варіативної експериментальної роботи доведено ефективність реалізованих педагогічних умов.

  Скачати повний текст

Здійснено теоретичний аналіз та експериментальне визначення функції емпатії у педагогічному процесі, розкрито взаємозалежність емпатії та особливостей організації педагогом процесу навчання молодших школярів. Виявлено залежність між стилем керування навчанням і характером міжособистісних взаємин учнів, їх мотивацією та успішністю навчання, з другого. Визначено провідні психологічні фактори, які детермінують успішність навчання молодших школярів. Запропоновано теоретичну модель психолого-педагогічного впливу емпатії педагога на перебіг керування ним процесу навчання молодших школярів. Розроблено, обгрунтовано й апробовано програми формування емпатії вчителя у процесі педагогічного спілкування як умови підвищення успішності навчання молодших школярів. Наведено рекомендації щодо вдосконалення психолого-педагогічної готовності вчителя до роботи з учнями молодших класів.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження педагогічної взаємодії як системного явища у навчально-виховному процесі, що формується під впливом соціальної системи (статусно-рольових відносин у суспільстві), регламентується нормативними документами в системі освіти, визначається практикою освітнього закладу та реалізується вчителем, діяльність якого є основою для розвитку учнівської активності. Показано, що загальна закономірність педагогічної взаємодії полягає у відтворенні та засвоєнні соціального, групового, міжособистісного досвіду вчителем і учнем. Визначено, що структуру педагогічної взаємодії утворюють взаємозалежності освітньої, педагогічної, соціально-психологічної, міжособистісної систем; особистості та діяльності вчителя і учнів; усвідомлення ними інтерактивного досвіду; регулятивних і виконавчих елементів взаємодії. Детально розглянуто моделі педагогічної взаємодії, обгрунтовано її визначення, встановлено особистісно-діяльнісні ознаки. З'ясовано, що педагогічна взаємодія є функцією установок суб'єктів і одержаних результатів і спрямована на розвиток особистісної та діяльнісної системи учнів. Аргументовано, що формою педагогічної взаємодії є мовленнєва діяльність вчителя та учнів, основним результатом якої є педагогічний дискурс. Експериментально визначено психологічні умови формування та розвитку досвідної бази педагогічної взаємодії.

  Скачати повний текст

Вивчено психологічні умови розвитку комунікативної компетентності учителя. Теоретично обгрунтовано й експериментально виявлено залежність розвитку комунікативної компетентності від сформованості у вчителів рефлексивного ставлення до себе як до суб'єктів професійно-педагогічної діяльності, адекватності та повноти їх уявлень про власну особистість, специфіки їх "імпліцитної концепції особистості", на підставі якої оцінено партнерів у спілкуванні, за наявністю в них умінь диференціювати й адекватно виражати власні почуття та психоемоційні стани. Розроблено й апробовано методику розвитку у вчителів продуктивного рівня комунікативної компетентності.

  Скачати повний текст

Досліджено психологічні чинники виникнення конфліктів у системі вчитель - учні початкової школи. Проаналізовано проблеми конфліктів. Визначено основні концептуальні підходи до загальнотеоретичних аспектів феноменів "конфлікт" і "педагогічний конфлікт". Розкрито їх структурно-функціональний зміст, місце у системі психологічного знання. Висвітлено функції педагогічних конфліктів на початковому етапі навчання та у процесі становлення спільної педагогічної діяльності. З'ясовано зв'язок конфліктів у системі вчитель - учні початкової школи з особливостями сімейного виховання, особистісними властивостями учнів і вчителів. Визначено роль цих конфліктів у становленні учнів як суб'єктів навчальної діяльності, яка є провідною у молодшому шкільному віці. Виявлено системний характер впливу конфліктів у початковій школі, що має прояв як сукупність емоційно-особистісних, ситуативних і вікових факторів. Теоретично обгрунтовано й експериментально доведено, що сутнісним підгрунтям виникнення конфліктів у системі вчитель - учні початкової школи доцільно вважати природу конфліктної ситуації, яка є водночас педагогічною та соціальною ситуацією розвитку. З метою покращання інтерсуб'єктної взаємодії вчителів з учнями початкової школи запропоновано тренінгову програму. Визначено основні напрями корекційної роботи з учнями для підвищення ролі особистісності вчителя як суб'єкта професійної самосвідомості, суб'єкта педагогічного спілкування та суб'єкта самоусвідомлення.

  Скачати повний текст

Теоретично обрунтовано й експериментально доведено доцільність застосування соціально-психологічного тренінгу партнерського спілкування як засобу переорієнтації педагогів з суб'єкт-об'єктної, маніпулятивної взаємодії на діалогічне, суб'єкт-суб'єктне спілкування у процесі післядипломної педагогічної освіти. Встановлено вплив рівня сформованості у вчителів рефлексивного ставлення до себе як до суб'єктів професійно-педагогічної діяльності на формування суб'єкт-суб'єктної взаємодії. Проведено порівняльний аналіз можливостей традиційних методів навчання (лекцій і практичних занять) з інтерактивними, зокрема соціально-психологічним тренінгом у процесі формування свідомих орієнтацій педагогів на суб'єкт-суб'єктну взаємодію. Розроблено й апробовано методичний комплекс заходів для діагностування рівня розвитку особистісних орієнтацій педагогога на суб'єкт-суб'єктну взаємодію з учнем у процесі професійного спілкування. Обгрунтовано умови ефективного застосування активних форм і методів навчання суб'єкт-суб'єктної взаємодії.

  Скачати повний текст

Доповнено та поглиблено поняття гуманізації навчально-виховного процесу. Педагогічне спілкування і стиль спілкування вчителя з учнями розглянуто як вагомі складові гуманізації навчання і чинники впливу на емоційне самопочуття учня. Розглянуто характерні особливості педагогічного спілкування, проаналізовано існуючі класифікації стилів спілкування. Розкрито вплив різних стилів спілкування вчителя на емоційне самопочуття учнів різного віку, з'ясовано вікові особливості цих впливів та їх неоднозначний характер. Визначено особливості характеристики учнів, які впливають на їх емоційне самопочуття й особистісні характеристики вчителів, які є підгрунтям для розвитку певного стилю спілкування.

  Скачати повний текст

Розкрито зміст психологічної готовності вчителів до регулювання та творення позитивних взаємовідносин між старшокласниками - стійке системне психологічне утворення, що містить взаємопов'язані компоненти, а саме: когнітивний, емоційний, мотиваційний та поведінковий. Визначено рівні психологічної готовності вчителів впливати на зазначені стосунки (низький, достатній, високий). Обгрунтовано критерії оцінки рівнів даної готовності, зокрема, комунікативні й організаторські вміння, демократичні установки щодо спілкування з учнями, афіліація, емпатійні тенденції, інтернальність, креативність. Розроблено й апробовано програму формування психологічної готовності вчителя до регуляції взаємин між учнями, що базується на змінах в особистісній сфері вчителя та набутті комунікативної компетентності. Показано практичну доцільність застосування розробленої системи роботи з підвищення рівня психологічної готовності вчителів регулювати учнівські взаємини, яка може бути використана у процесі підготовки майбутніх педагогів до професійної діяльності.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості формування психологічної готовності майбутніх учителів до інтерактивної взаємодії з учнями. Проаналізовано її ознаки у навчально-виховному процесі, провідними серед яких виступають спрямованість на організацію спільної діяльності вчителя з учнями та між самими учнями, дієвість, продуктивність, кооперативний характер. Розроблено теоретичну модель досліжуваної готовності, охарактеризовано її мотиваційну, когнітивну та практичну складові. Виділено їх показники (орієнтованість на партнерство, ставлення до інтерактивної взаємодії з учнями, продуктивність мислительних процесів, загальні та спеціальні знання про інтерактивну взаємодію, вміння виступати її організатором та учасником). Наведено характеристику рівнів (високого, середнього та низького) психологічної готовності майбутніх учителів до інтерактивної взаємодії з учнями. Проаналізовано розподіл студентів за рівнями як окремих компонентів досліжуваної готовності, так і за її інтегральним показником. Виявлено залежність рівня досліджуваної готовності від зовнішніх умов професійної підготовки майбутніх учителів у ВНЗ та від особистісних якостей студентів. Запропоновано методику формування психологічної готовності майбутніх учителів до інтерактивної взаємодії з учнями за допомогою спеціального практикуму, що передбачає розвиток у студентів мотивації до даного виду діяльності, засвоєння ними знань з питань інтерактивної взаємодії, участь у даному процесі та формування умінь щодо його організації.

  Скачати повний текст